ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Святий Миколай — святковий персонаж, добрий чарівник, якого ототожнюють з образом Миколая Чудотворця.

    Напередодні свята святого Миколая діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями, які кладуть у поштову скриньку або залишають за вікном. Чемним дітям Святий Миколай залишає під подушкою або у шкарпетці подарунок, а неслухняним — різку. Різка слугує своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

   День святого Миколая традиційно відзначається 6 грудня, у день вшанування пам'яті Миколая Чудотворця, єпископа Мирлікійського. Вранці цього дня діти, які були ввічливими протягом року, знаходять подарунки, заховані під подушкою або в заздалегідь заготовленій шкарпетці.

    В Україні День Святого Миколая відзначають як окреме свято з власними традиціями дарування подарунків. Під впливом американської культури та образу Санта-Клауса в багатьох країнах Святого Миколая дедалі частіше зображують як різдвяного персонажа, який бере участь у передріздвяних заходах. В Україні ялинку на Софійській площі, що є головною різдвяною ялинкою країни, традиційно запалює персонаж Святого Миколая 6 грудня (до 2022 року включно церемонія відбувалася 19 грудня).

Образ Святого Миколая в Україні

   Традиційно, український Святий Миколай одягнений в ризу з золотим оздобленням та митру, відтворюючи вбрання священника. В руках тримає посох. Святого Миколая супроводжують ангели і чортики, які вказують йому, де слухняні діти, а де бешкетники.

   У сьогочасній Україні образ святкового чарівника еволюціонує — наприклад, елементом вбрання часто стає вишиванка або вишита риза, а компанію йому можуть складати ельфи, як і у його західного відповідника. Також зовнішній вигляд Миколая може осучаснюватись — до прикладу, у фільмі «Пригоди S Миколая» він вбраний в кожух із зірками та шапочку з помпоном у синьо-жовтих тонах, подарунки носить не в мішку, а в наплічнику, та мандрує на санях з GPS-навігатором. Як розповіли творці фільму, створювати оновлений образ Миколая їм допомагали діти 9—16 років.

В інших країнах Європи

   Персонаж Святого Миколая, що приносить подарунки дітям, відомий у багатьох європейських країнах під різними іменами: в Австрії — Nikolo, у Хорватії — Sveti Nikola, у Чехії — Svatý Mikuláš, у Німеччині — Sankt Nikolaus, в Угорщині — Mikulás, у Нідерландах — Sinterklaas, у Польщі — Święty Mikołaj, у Румунії — Moș Nicolae, у Словаччині — Svätý Mikuláš, у Словенії — Sveti Miklavž. У багатьох країнах Центральної Європи, зокрема в Австрії, Чехії, південній Німеччині, Угорщині, Словенії, Словаччині та Румунії, як і в Україні, цей персонаж з'являється з двома помічниками: добрим янголом, який допомагає роздавати подарунки чемним дітям, та чортом або напівдемонічною істотою (в Австрії та Німеччині відомою як Крампус або Кнехт Рупрехт), який лякає неслухняних дітей.

    У День Святого Миколая діти традиційно отримують подарунки у взуття, яке

залишають на ніч. Чемні діти знаходять у черевиках фрукти, цукерки та іграшки, тоді як неслухняні можуть знайти різку, вугілля, моркву або картоплю від чорта. В Австрії, Угорщині та Румунії існує традиція ретельно чистити взуття, оскільки подарунки кладуться лише у добре начищене взуття. Хоча традиційно подарунки отримують діти від батьків, у деяких країнах також поширений звичай обмінюватися невеликими подарунками між дорослими. В Угорщині ця традиція має назву «megajándékoz valakit valamivel» — «обдаровувати когось чимось».

В масовій культурі

    Сучасний образ Святого Миколая (відомий у США як Санта-Клаус) був придуманий у 1823 році американським письменником Клементом Кларком Муром. Власне Мур у поемі «Візит Святого Миколая» (англ. A Visit from St. Nicholas), більше відомій як «Ніч перед Різдвом» (англ. The Night Before Christmas), першим зобразив чарівника як життєрадісного немолодого ельфа. Письменник також першим запряг у сани Святого Миколая північних оленів.

      Комерційний образ Святого Миколая — це веселий дідусь з білою бородою та в червоному тулупі з червоним капелюхом. Він літає у повітрі на казкових оленях та влазить через димарі до будинків, щоб дарувати дітям і дорослим подарунки на Різдво. Теперішнім образом для персонажа послужив рекламний персонаж компанії Кока-Кола, який так сподобався дітям своїм виглядом, що саме цей персонаж став основою для створення всесвітньовідомого Санта-Клауса.

Святий Миколай в українській культурі

      Про Святого Миколая складено безліч пісень. Зокрема в українському фольклорі відома пісня «Ой, хто, хто Миколая любить». Серед авторських пісень — «Миколай Бородатий» — пісня українського рок-гурту «Плач Єремії», вокал — Тарас Чубай.

    Дитяча пісня «Святий Миколай дарує нам пісні» станом на кінець 2021 року має понад 4,7 мільйонів переглядів на YouTube.

В кіно

 У 2018 році кінокомпанія «Big Hand Films» за фінансової підтримки Держкіно випустила фільм режисера Семена Горова «Пригоди S Миколая». Фільм розповідає про віру сучасних дітей у доброго чарівника, що приходить з подарунками вночі перед Днем Святого Миколая.

    2021 року вийшов у прокат дитячий фільм-мюзикл «В.о. Святого Миколая». Раніше в Україні виготовляли напіваматорські фільми і мультфільми для телебачення та інтернету.

Міні-скульптура

    Міні-скульптура, що символізує помічника Святого Миколая, встановлена напередодні свята Святого Миколая у грудні 2010 року на поручнях набережної річки Уж, що на площі Театральній в Ужгороді. Її майже одразу ужгородці почали ласкаво називати Миколайчиком. Фігуру мініатюрного Миколайчика висотою лише 16 см виконано з бронзи і важить вона 12 кг. Автором є скульптор Михайло Колодко^[8].

Резиденція Святого Миколая

    В Україні резиденції Святого Миколая щороку відкриваються у різних містах: у Львові, Києві, Дніпрі, Буковелі тощо.

    21 грудня 2024 року підземна резиденція Святого Миколая була відкрита в Одеських катакомбах (с. Нерубайське). Зазначена резиденція була внесена до Національного реєстру рекордів України, адже в катакомбах вона є — єдиною у світі^[9].

    У світі заведено вважати, що Святий Миколай мешкає в Лапландії, де навіть є офіційне село фінського святкового діда, що перейняв на себе риси Миколая — Йоулупуккі. Це місце є одним з найвідвідуваніших туристичних місць Фінляндії.

Лист Святому Миколаю

    Паперові листи для сучасних дітей є доволі екзотичним способом комунікації. Для багатьох з них це перший досвід написання листа власноруч. Крім того, лист до Святого Миколая є одностороннім. Тому радять разом з дитиною підготуватись до такого звичаю.

    «Новорічна поштова резиденція» від «Укрпошти» приймає листи до Святого Миколая з 1 по 31 грудня. В листі можна написати побажання, поділитися своїми мріями й сподіваннями. Поштова адреса: вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001. На конверті потрібно обов'язково вказати свою повну адресу з поштовим індексом, щоб відповідь Святого Миколая знайшла вашу домівку.

Місцеві відповідники

   У Радянському Союзі на заміну Святому Миколаю було створено образ Діда Мороза, який приносив подарунки під новорічну ялинку. Відповідно до радянської антирелігійної політики, образом Діда Мороза керівники компартії намагалися стерти образ християнського Миколая.

    Зі здобуттям Україною незалежності, Святий Миколай повернувся у масову культуру як головний чарівник періоду зимових свят. Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», у Святого Миколая вірять 62 % українців, в той час як 35 % відповіли на питання негативно. Разом з тим, у Діда Мороза вірило лише 31 % респондентів, а не вірило — 65 %. Також, 56 % опитаних назвали своїм улюбленим святом різдвяно-новорічного періоду Різдво, 28 % — Новий рік. 6 % віддали перевагу Дню Святого Миколая.

В інших країнах

• Центральна та Східна Європа, зокрема, Україна — Святий Миколай (приходить на день Святого Миколая Чудотворця).
• Західна Європа та Америка — Санта-Клаус (або просто Санта, приходить на Різдво).
• Країни Бенілюкса — Сінтерклаас (приходить на день Святого Миколая Чудотворця).
• Російська Федерація — Дід Мороз (приходить на Новий Рік).
• Румунія — Батько Різдва (приходить на Різдво).
• Німеччина — Белцнікель.
• Тюркські країни — Аяз Ата.
• Фінляндія — Йоулупуккі.
• Угорщина, Словаччина, Чехія, Австрія — Малий Ісус.
• Болгарія, Сербія, Північна Македонія, Чорногорія — Дядо Мраз.
• Болгарія — Дядо Коледа.

Джерело

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9

                       Осінні традиції та свята на Поділлі

    Осінь в Україні завжди була особливим періодом. Вона почалася не з 1 вересня, а ще в серпні — із завершенням жнів та збору врожаю. Саме тоді готувалися до численних свят, вечорниць і весіль. Обряди та звичаї тривали від Спаса й до зимових холодів, а в осінніх традиціях українців поєднувалися і працю, і відпочинок, і духовність.

     Осінній цикл свят замикає річне календарно-обрядове коло. Він не становить цілісної системи, а ввібрав окремі звичаї та обряди, характер яких визначався станом засинання природи та приготуваннями до зими і зимових свят. В сучасній інтерпретації рамки осіннього циклу охоплюють період від дня пророка Іллі до дня святого Пилипа, після якого настає зимовий піст — Пилипівка, що триває аж до Різдва. Він включає такі основні свята та обряди: Спаса, Семена, Успіння та Різдва Пресвятої Богородиці, Покрови, св. Дмитра, Кузьми та Дем'яна, Михайла Архистратига.

    Головними моментами осіннього циклу були звичаї, приурочені до завершення збору врожаю чи повернення худоби з літніх пасовищ. У них, як і в попередніх циклах, відображена головна селянська турбота — забезпечення родючості полів, плодючості худоби, продовження людського роду.

   Це — основна ідея осіннього обрядового циклу. Більшість обрядів осіннього циклу в тому вигляді, в якому вони збереглися, пов'язані не із конкретною датою чи святковим днем, а із виконанням певного виду землеробських робіт в окремого господаря — початок збору врожаю, час завершення жнив та період косовиці. Кожен із них мав свої звичаї, які супроводжували процес праці. Обряди осіннього циклу також були спрямовані на родинне життя: з Покрови починалися весілля, а на Введення, Катерини та Андрія ворожили на обранців. Обрядові дії переважно переносилися у приміщення, набуваючи форми вечорниць.

Цикл осінніх свят замикає календарно-обрядове коло. Осінній обрядовий цикл  показував природну смерть та поєднувався зі збором врожаю – збиранням дарів  природи та підготовкою до наступного аграрного року. Таким чином цикл замикався. Осінній цикл не становить цілісної системи, а вбирає розрізнене світоуявлення українців.

Традиційно українці пов’язували свята з певними звичаями, застереженнями і пророцтвами. А ще, не прив’язувалися до конкретного дня, скоріше, до виду праці: збір врожаю або завершення жнив.

Більшість обрядів осіннього циклу були спрямовані на родинне життя. Із Покрови починались весілля. Свято Дмитра вважається остаточним приходом зими та холодів, адже він “замикав” землю на ключ, і ховав його аж до Юрія.

Свята

“Головосіка”

Жив собі Іван Предтеча, попередник Ісуса, який загинув страшною смертю – йому відсікли голову, і подали на блюді дочці Ірода.

Так і до сьогодні ми віримо, що у цей день не можна різати нічого круглого, що нагадує мученицьку голову. Це єдиний день у році, коли грішно варити борщ. А ще день Головосіка вважають останнім, коли йдуть грози. Якщо ж почуєте грім – осінь буде теплою.

“Семена”

1вересня. За легендою, Семеон осів у 4-х метровому стовпі і прожив там майже 50 років. Такий собі буддист християнин. Саме із Семенівського дня закінчували гуляти вулиці і перебирались до хат – починались вечорниці.

Кажуть, що він був покровителем птахів, тому на крилатих звертають увагу. Якщо відлітають, то чекати ранньої зими.

“Різдво пресвятої Богородиці”

8 вересня. У той час, як для сучасних українців вже добігає кінця перший місяць осені, для наших попередників вона тільки наступала. Цей день, вважають церковним 8-м березня, бо заведено віддавати пошану жінці, як тій, що продовжує рід.

Різдво Богородиці одне з найбільших релігійних свят. У давнину люди не працювали, а тільки справляли гостини. Погодний календар каже, що з цього дня настає справжня осінь похмура й дощова.

“Здвиження”

14 вересня. У цей день у Єрусалимі знайшли хрест, на якому розіп’яли Ісуса. За повір’ям, на Здвиження птахи відлітають на південь, а змії ховають по норах. Тому у ліс краще не йти. Краще до соборів – там проводять обряди Воздвиження хреста, спочатку високо піднімають, а потім опускають.

“Покрова пресвятої Богородиці”

1 жовтня. В Україні день Покрови не тільки народно-релігійне свято, а національне! Кого ж “покрила” Божа матір? Історія каже, що у цей день Аскольд взяв в облогу Константинополь. Мешканці міста молилися до Богородиці, просили врятувати. Так вона і вкрила їх своїм омофором, що вороги не бачили людей.

Покрова була найбільшим святом у козаків. Саме у цей день обирали отаманів. А в народі розпочиналась шлюбна пора. Прикмета каже, що зима буде такою ж, як і погода на Покрову.

“Святий Дмитро”

Великомученик Димитрій пішов проти настанов батька: на роду йому було написано переслідувати і карати християн, а він навпаки – навчав містян віри. Димитрія вважають покровителем патріотизму і любові до рідної землі. У його день заведено влаштовувати поминальні обіди. Святом Дмитра завершується весільний цикл. Починається зима!

“Кузьми-Дем’яна”

  Кузьма і Дем’ян вважають покровителями аптекарів і лікарів, бо й самі були цілителям. Молитвами вони виліковували хвороби. За роботу грошей не брали, а вдячний люд обертався у християнську віру.

У народі двох братів кличуть “курячими богами”, наче вони опікувались птахами. Тому на “Кузьму-Дем’яна” курка була почесною і священною на заходах.

“Михайлів день”

8 листопада. Образ архангела уособлює боротьбу добра зі злом, і перемогу чистих сил. За церковними переказами саме Михайло переміг занепалого ангела і заслав його до пекла, і став той дияволом.

Нерідко наші пращури помічали погану погоду на Михайлів день. Вірили, що це він бореться із нечистими. Кажуть, що на Михайла будь-яка розпочата справа буде вдалою, усі давні суперечки вирішаться, а заводити нові – великий гріх.

Традиції

Свіччине весілля

На свято Семена молодь проводила обрядове «весілля» — «одружували» свічку з лялькою. Кожен учасник запалював від неї власну свічку й ніс додому, вірячи, що вона принесе щастя та добробут у родину. Звичай так захопив українців, що навіть цей сюжет ставом для твору Івана Кочерги.

«Садити на коня»

Важливий перехід у доросле життя для хлопців. Коли юнака вперше садили на коня, це символізувало його зрілість і готовність брати на себе чоловічі обов'язки.

Проводи птахів у вирій

Відліт птахів збігався зі святом Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня). У народі казали: «На Здвиження земля до зими рухається». До цього часу господарі вже мали зібрати весь врожай і підготуватися до перших заморозків. А журавлинні ключі в небі ставили справжнім символом осені.

Капустяна вечірка

Коли настав час заквашувати капусту, жінки й дівчата збиралися разом. Роботу перетворювали на свято: співали, жартували, ворожили, а інші знайомилися майбутнім парам. Це була справжня осіння вечірка, де працю з'єднували з веселощами.

Осінні весілля

Після завершення польових робіт наставала пора для створення сім'ї. Найбільше весілля відбувалося після Покрови (1 жовтня), яку особливо шанували дівчата, поблагочись про щасливе подружжя. Також восени ворожили на Введення та Катерини, намагаючись дізнатися про майбутнє кохання.

Джерела:

https://vinochok.com/blog/osinni-tradiciyi-ukrayinciv?srsltid=AfmBOoqy78_6XTVPU4aK7QVvS6h4LsROSrFyD662FptpUi4NzdATuPyu

https://mala.storinka.org/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97-%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%96%D0%B9-%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB-%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82.html

https://vsviti.com.ua/ukraine/141750