понедельник, 26 марта 2018 г.


Співпраця з Краєзнавчим музеєм
     На честь святкування звільнення Вінниці від німецько-фашистських загарбників, 23.03.18р., до гімназії завітав з пересувною експозицією Краєзнавчий музей. Екскурсію «Друга світова війна. Вінницький вимір» для учнів 8-х класів проводив зав. відділом військової історії Мельник Павло Володимирович.





Руїна в історії України

Руїна — трагічна доба в історії України, період боротьби старшинських угруповань за гетьманську булаву, занепаду визвольних ідей, постійного втручання сусідніх держав в українські справи для досягнення власних загарбницьких планів.
Причини Руїни
1. Несприятливі міжнародні умови, прагнення сусідніх держав до загарбання України.
2. Соціальна неоднорідність українського народу, його небажання коритися шляхетсько-старшинській верхівці.
3. Розкол в середовищі української старшини з питань внутрішньої і зовнішньої політики.
4. Прагнення старшинської верхівки до власного збагачення, боротьба її за владу.


Петро Дорошенко
(1627-1698)


Петро Дорошенко народився в Чигирині в козацькій родині. Його батько був полковником у війську Б. Хмельницького, а дід, Михайло Дорошенко, — гетьманом, який прославився хоробрими походами на Крим. Загинув він 1625 р. під Кафою, і голову його, настромлену на спис, як "дорогоцінний трофей носили татари на вулицях, показуючи всім".
П. Дорошенко закінчив Києво-Могилянську академію. Брав участь у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького, здобув значний військовий досвід.
Послідовний, впертий і наполегливий у своїх діях, спрямованих на досягнення великої мети — створення власної держави, хоробрий і здібний полководець. Таким проявив він себе, ставши гетьманом Правобережної України (1665—1676 pp.).
Ставши гетьманом, проводив політику на зміцнення своє влади на Правобережжі.
Щоб позбутися залежності від старшини, прагнув запровадити довічну гетьманську владу. Послідовно захищав інтереси козацького стану. Виступав за звільнення від податків тих козаків, які брали участь у воєнних діях. Почав систематично скликати загальну військову раду, аби забезпечити своїм діям народну підтримку.
Створив постійне наймане військо, щоб забезпечити свою незалежність від козацької старшини. Сприяв заселенню спустошених південних районів Правобережжя.
Виступав за створення окремого Українського патріархату, вбачаючи в ньому важливий політичний чинник утвердження самостійної козацької України. Створив нову митну лінію на кордоні, організував карбування власної монети.
Сміливий, енергійний, великий патріот України, борець за незалежну й територіально цілісну Україну. В боротьбі за здійснення цієї великої мети він шукав союзників і компромісів (із Туреччиною, Кримським ханством, Московською державою). Народ не розумів його хитань від одного союзника до іншого, його прагнень.
Його трагедія була відображенням великої трагедії українського народу другої половини XVII ст., коли він став жертвою агресивної політики Речі Посполитої, Московської держави, Туреччини, Кримського ханства, які руйнували українські землі, знищували населення, намагалися не допустити створення самостійної Української держави. На жаль, його боротьба не дала результатів. Україна стала ще більшим згарищем і руїною, ніж була. Населення сотнями й тисячами втікало на Запорожжя, Слобожанщину, в Лівобережну Україну. Винуватцем цього лиха народ вважав невдалу політику П. Дорошенка. Серед народу, колишніх своїх прихильників він втрачав довіру.
19 вересня 1676 р. П. Дорошенко зрікся булави на користь лівобережного гетьмана Івана Самойловина. Російський цар зажадав приїзду П. Дорошенка до Москви. Його було призначено воєводою В'ятки (1679-1682 pp.).Згодом жив у наданому йому маєтку в с. Ярополче неподалік Москви, в якому і помер 9 (19) листопада 1698 р.
Великий українець, який боровся за інтереси України, за її самостійність, похований на чужині у с. Ярополче Волоколамського повіту Московії.

Іван Виговський (1657-1659)
Гадяцький договір (вересень1658,Р.П.- У.)
Конотопська битва(червень1659, Р. – У.)
Правобережжя
Лівобережжя
Юрій Хмельницький
(1659-1663)
Переяславські статті (1659р.У.- Р.) автономія
Чуднівська компанія(1660)(У.і Р.- Р.П.)
Слободищенський трактат(автономія)
(1660) (У.-Р.П.)
Павло Тетеря (1663-1665)
1663р.- з поляками невдалий похід на Лівобережжя
1664-1665-повстання
Петро Дорошенко (1665-1676) «сонце Руїни»
1668р.-похід з турками на Лівобережжя
1668р.-гетьман обох берегів
1669р-турецький протекторат
Михайло Ханенко (1669-1674)1670р-Острозький договір (У.- Р.П.)
Юрій Хмельницький
 (1677-1681)1677р.-перший Чигиринський похід з турками
1678р.-другий Чигиринський похід
Яким Сомко (1660-1662)
Іван Брюховецький
(1663-1668)
Чорна рада у Ніжині
Московські статті(1665рУ-Р)
1668р-повстання проти Р.
Дем’ян Многогрішний
( 1669-1672)
Глухівські статті(1669р.У-Р)
Компанійці-найм.військо
Закінчення Руїни на Лівобережжі
Іван Самойлович
(1672-1687)
Конотопські статті (1672рУ-Р)
Бунчукове товариство-еліта
Найманці: сердюки
1676-1687-гетьман обох берегів
1687р-невдалий І Кримський похід

1667р.-Андусівське перемир’я
(Р.-Р.П.)
 Лівобережжя-Р.,Правобережжя-Р.П.,Зап.Січ-Р. і Р.П.
1681р.-Бахчисарайський договір(Р.-Османська імп.)
(кордон по Дніпру; Т.-Пів.Київщина,Брацлавщина, Поділля;
М.-Лвобережжя,Київ, зап.Січ; земля між Бугом та Дніпром-незаселена)
1686р.-«Вічний мир» (Р.-Р.П.)
(Р.-Лівобер., Січ; Р.П.-ПРавобер.; Т.-Поділля до 1699р.(Р.П.)
Брацлавщина. Пів.Київщина-нейтральні)
1686р.-підпорядкування Київської митрополії Моск. патріархату.
І. Мазепа (1687-1709рр)
1687р-Коломацькі статті(У.-Р.)
1689р.-2 Крим.похід. 1700р.-Черніг.колегіум
Бунчукові, значкові товарищі-привілеї
1704р-придушення «ІІ Хмельніччини» на Правобережжі
1704-1709-« гетьман обох берегів»
1700-1721-Північна війна(Р.-Швеція)
 жовтень1709-мир.дог.(У.-Швеція)
Петро І:Листопад1708-«Маніфест малоросійському народу»(анафема)
1708р.-знищення Батурина.
Травень 1709р.- знищення Чортомлицької Січі (К.Гордієнко)
1721р.-заборона друкування укр. книжок
27 червня 1709р.-Полтавська битва
Пилип Орлик 1710р.-«Пакти і конституції прав і вольностей В.З.»
І.Скоропадський (1708-1722рр)
Решетилівські статті(1709р.)(міністр-резидент Ізмайлов, Глухів)

вторник, 20 марта 2018 г.

20 березня 1944 року Вінниця була звільненна
 від німецько-фашистських загарбників


Однією з перших на східну околицю Вінниці 16 бе­резня вийшла 183-а стрілецька дивізія.
    На підступах до міста фашисти облаштували систему інженерних перешкод: мінні поля, протитанкові рови, доти, дзоти, а щоб прикрити свій фланг від раптового удару, підірвали греблю. Гебельс навіть заявляв, що Південний Буг – це малий Дніпро, неприступна лінія оборони німецької армії. Фашисти розраховували тут надовго затримати радянські війська.
    В ніч на 17 бе­резня німці залишили вокзал. Вранці військові частини рушили до центру міста. Вийшли до Південного Бугу в районі П'ятничан, очистили Старе місто і на південь від Вінниці зайняли плацдарм на правому березі ріки, біля населеного пункту Сабарова.      
   На цей час головні сили 305-ї стрілецької дивізії форсували Південний Буг північніше Вінниці, вийшли на шлях Вінниця - Проскурів. Під натиском військ 74-го стрілецького корпусу в ніч на 20 березня 1944 р. німе­цьке командування, побоюючись оточення, змушене було розпочати відведення своїх військ з Вінниці на пів­денний захід. Вранці 20 березня Вінниця була повністю звільнена від ворога.
   Військам, які брали участь у визволенні Вінниці, на­казом Верховного Головнокомандувача від 20 березня 1944 р. було оголошено подяку і в цей же день о 21 годині Москва салютувала військам 1-го Українського фронту 20-ма артилерійськими залпами із 224 гармат.
   Сто тридцять п'ять вінничан за період війни було нагороджено високим званням «Герой Радянського Союзу.» Двоє подолян стали двічі героями.




Вінницю від німецьких загарбників звільнили на 1003 день війни. 20 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту до 19 години заволоділи містом та ще кількома населеними пунктами. Про це було сказано в оперативному зведенні Радінформбюро за 20 березня 1944 року: «Войска 1-го Украинского фронта 20 марта в результате штурма и обходного манёвра с флангов овладели областным и крупным промышленным центром Украины городом Винница, превращённым немцами в мощный опорный пункт обороны на Южном Буге, а также с боями заняли более 30 других населённых пунктов
Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/Nashe-mynule/vizvolennya-vinnitsi-v-44-omu-dokumenti-i-stari-foto-10594328.html
Вінницю від німецьких загарбників звільнили на 1003 день війни. 20 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту до 19 години заволоділи містом та ще кількома населеними пунктами. Про це було сказано в оперативному зведенні Радінформбюро за 20 березня 1944 року: «Войска 1-го Украинского фронта 20 марта в результате штурма и обходного манёвра с флангов овладели областным и крупным промышленным центром Украины городом Винница, превращённым немцами в мощный опорный пункт обороны на Южном Буге, а также с боями заняли более 30 других населённых пунктов,
Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/Nashe-mynule/vizvolennya-vinnitsi-v-44-omu-dokumenti-i-stari-foto-10594328.html

воскресенье, 18 марта 2018 г.


Співпраця з Краєзнавчим музеєм
    16.03.2018 року до учнів 7Г,Д класів завітав науковий співробітник Науково-експозиційного відділу новітньої історії Краєзнавчого музею Тичук Євген Анатолійович. Діти із захопленням слухали цікаву розповідь про середньовічні обладунки рицарів. Учні навіть отримали можливість доторкнутися та приміряти справжню кольчугу.





пятница, 16 марта 2018 г.




Вітаємо з перемогою!
Учениця 10Б класу Росподнюк Катерина виборола
І місце в Обласному історико-краєзнавчому конкурсі «Вінниччина: славетні сторінки минулого». 
Науковий керівник: Певень Т.В.




Усний журнал "Жінки, які прославили Винницю"
Свій проект презентувала учениця 10Б класу Росподнюк Катерина у 10 Б, 8 А і Б класах.




15.03.18 р. Відкритий урок з історії України
у 8 Д класі.
 Тема «Національно-визвольна війна українського народу
під проводом Б. Хмельницького»









пятница, 9 марта 2018 г.





   10 цікавих фактів з біографії

Тараса Шевченко

1.Тарас Шевченко протягом життя був «душею компанії», любив сміятися і 
вмів розвеселити навіть незнайомих людей.
2.Основна освіта Тараса Шевченка тривала лише два роки. Її він здобув 
у церковно-приходській школі.
3.Тарас Шевченко завжди з любов’ю згадував той випадок, коли малим пішов шукати «залізні стовпи», що «підпирають» небо, і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою і ввечері привезли до Кирилівки.
4.Тарас Шевченко був викуплений з кріпацтва за 2500 рублів. 
Задля цього художник Брюллов написав портрет Жуковського 
і продав його. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до
 Академії мистецтв.
5.Останнім коханням поета була 19-річна дівчина Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками, але вона не захотіла залишити столичного життя й переїхати в Україну, щоб жити в селі. Покинула поета й вийшла заміж за перукаря Яковлева. І лише 1904 року, після смерті свого чоловіка, Лукерія Яковлева-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.
6.Улюбленим напоєм Тараса Шевченка був чай, а улюбленою їжею 
були: справжній український борщ, «затертий пшонцем і затовчений 
старим салом», вареники з сиром з грубої гречаної муки та такі ж самі галушки. 
Не байдужим також був і до рибних страв.
7.Тарас Шевченко був відомим модником, любив дорогий одяг і дуже легко
 витрачав на нього гроші.
8.Коли Тараса Шевченка відправили у заслання до Оренбурга, йому 
заборонили займатися творчістю. Однак цю заборону він ігнорував. Саме в Оренбурзі Тарас Григорович написав більшу частину своїх повістей.
9.Останні дні свого життя Шевченко провів у Петербурзі. Поховали його на Смоленському кладовищі.
10.Проте за день до своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, 
поет попрохав свого вірного друга Григорія Честахівського, 
щоб у разі його смерті похорон відбувся у місті Канів.
Останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.