До 100-річчя проголошення ЗУНР.

На честь 100-річчя проголошення ЗУНР для учнів 10Б та 11А класів презентували усний журнал Ляшко О. та Рожко К. Крім цікавої інформації школярі змогли переглянути документальні кадри буремних років, отримати відповіді на свої запитання.

Західно-Українська Народна республіка— українська держава, що фактично існувала протягом 1918—1919 років, формально до 1923 року, на території Західної України зі столицею у Львові. Постала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорської імперії.

 ЗУНР охоплювала територію заселену українцями — Галичину, Буковину й Закарпаття. 22 січня 1919 року ЗУНР об'єдналася з Українською Народною Республікою, отримавши назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Окупована 18 липня 1919 року в ході польсько-української війни.  До 15 березня 1923 року уряд ЗУНР перебував в еміграції.

Співпраця з Краєзнавчим музеєм

09.11.2018 року до учнів 7Б, Д класів завітав співробітник Науково-експозиційного відділу новітньої історії Краєзнавчого музею Тичук Євген Анатолійович. Розповідь науковця дала можливість більше дізнатися про середньовічні обладунки рицарів.  Діти отримали можливість побачити та приміряти кольчугу. Учні задавали безліч запитань та дякували за можливість поринути у період середньовіччя.

Об’єднання Німеччини. Отто фон Бісмарк

 1 квітня 1815 — 30 липня1898) — німецький державний і політичний діяч. За дипломатію реальної політики та сильне урядування отримав прізвисько «залізний канцлер». Його вважають національним героєм Німеччини.

 Цитати

Ø «У кожної людини буває мить, коли щастя пролітає зовсім близько. Важливо вчасно розгледіти його, та зуміти схопитися за край одежі пролітаючої повз нього Фортуни.        

Ø Такий німецький національний характер: він завжди хоче найкращого, а між тим втрачає навіть добре.

Ø Завдання державного діяча — зачути ходу Бога, який крокує історією, і спробувати вхопитися за по́ли його одягу, коли він проходитиме повз.

Ø Політика — це мистецтво можливостей.

«Українські землі у період «Руїни» та у пер. пол. 18 століття»

Іван Виговський (1657-1659)

Гадяцький договір (вересень1658,Р.П.- У.)

Конотопська битва (червень1659, Р. – У.)

Правобережжя

Лівобережжя

Юрій Хмельницький (1659-1663) Переяславські статті (1659р.У.- Р.) автономія Чуднівська компанія(1660)(У.і Р.- Р.П.) Слободищенський трактат(автономія)(1660) (У.-Р.П.) Павло Тетеря (1663-1665) 1663р.- з поляками невдалий похід на Лівобережжя; 1664-1665-повстання Петро Дорошенко (1665-1676) «Сонце Руїни» 1668р.-похід з турками на Лівобережжя 1668р.-гетьман обох берегів 1669р-турецький протекторат Михайло Ханенко (1669-1674)1670р-Острозький договір (У.- Р.П.) Юрій Хмельницький  (1677-1681)1677р.-перший Чигиринський похід з турками 1678р.-другий Чигиринський похід

Яким Сомко (1660-1662) Іван Брюховецький (1663-1668) Чорна рада у Ніжині Московські статті(1665рУ-Р) 1668р-повстання проти Р. Дем’ян Многогрішний ( 1669-1672) Глухівські статті(1669р.У-Р) Компанійці-найм. військо Відновив право старшини збирати податки Закріпив Київ за Лівобережжям Закінчення Руїни на Лівобережжі Іван Самойлович (1672-1687) Конотопські статті (1672р У-Р) Бунчукове товариство-еліта Найманці: сердюки «Великий згін населення з Правобережжя» 1676-1687-гетьман обох берегів 1687р-невдалий І Кримський похід

1667р.-Андусівське перемир’я(Р.-Р.П.)

 Лівобережжя-Р.,Правобережжя-Р.П.,Зап.Січ-обоїм.

1681р.-Бахчисарайський договір(Р.-Османська імп.)

(кордон по Дніпру; Т.-Пів.Київщина,Брацлавщина, Поділля;

М.-Лвобережжя,Київ, зап.Січ; земля між Бугом та Дніпром-незаселена)

1686р.-«Вічний мир» (Р.-Р.П.)

(Р.-Лівобер., Січ; Р.П.-ПРавобер.; Т.-Поділля до 1699р.(Р.П.)

Брацлавщина. Пів.Київщина-нейтральні)

1686р.-підпорядкування Київської митрополії Моск. патріархату.

І. Мазепа (1687-1709рр)

1687р-Коломацькі статті(У.-Р.)

1689р.-2 Крим.похід, І Азовський похід.  1700р.-Черніг.колегіум

Бунчукові, значкові товарищі-привілеї, еліта

1704р-придушення «ІІ Хмельніччини» на Правобережжі

1704-1709-« гетьман обох берегів»

1700-1721-Північна війна(Р.-Швеція)

 жовтень1709-мир.дог.(У.-Швеція)

Листопад1708-«Маніфест малоросійському народу»(анафема)

1708р.-знищення Батурина.

Травень 1709р.- знищення Чортомлицької Січі(К.Гордієнко)

1721р.-заборона друкування укр. книжок

27 червня 1709р.-Полтавська битва

Пилип Орлик 1710р.-«Пакти і конституції прав і вольностей В.З.»

І.Скоропадський (1708-1722рр)

Решетилівські статті(1709р.)(міністр-резидент Ізмайлов, Глухів)

1722-1727рр.-І Малоросійська колегія.(Вельямінов)

Павло Полуботок(1722-1724рр)(наказний, Коломацькі чолобитні)

Данило Апостол (1727-1734рр)

«Рішительні пункти» (1728р)1734р.-Нова Січ

Правління гетьманського уряду (1734-1750 рр.)

Кирило Розумовський (1750-1764рр.)-останній гетьман

ІІ Малоросійська колегія (1764-1781рр.) (президент-Румянцев)

Політика КатериниІІ:1765р-скасування козацького устрою на Слобожанщині(Слобідсько-Українська губернія, Харків);

1775р.-ліквідація Запорозької Січі (Калнишевський-останній кошовий атаман);

1781р.-Малоросійське генерал-губернаторство (Лівобережжя);

1783р.-ліквідація козацького війська, закріпачення на Лівобережжі,Слобожанщині; 

1783р. Приєднання Криму;

1785р.-«Жалуванна грамота дворянству», скасування магдебурзького права

1796р.-Малоросійська губернія (Гетьманщина)

1775-1828рр-Задунайська Січ (Й.Гладкий.Азовське військо до1865р)

1785-1817рр.-Бузьке козацтво;

1787-1791рр-Військо вірних козаків(Чорноморське)-1860-Кубанське;

1785-1805рр-Банатська Січ(Сербія, Австр.імперія)

Об’єднання Італії

Джузе́ппе Гаріба́льді — національний герой Італії.  

Генуезець за походженням, син моряка, Гарібальді народився в Ніцці 4 липня 1807 року. Юнаком служив моряком на торгових кораблях.  У 1833 року вступив у таємне товариство «Молода Італія», яке ставило своїми завданнями визволення Італії від австрійського загарбання, об'єднання країни і встановлення республіканського правління.

Брав участь у змові 1834 року, яка завершилася невдалим вторгненням Джузеппе Мадзіні в Савойю, і був змушений втекти до Франції.

Засуджений на батьківщині до смертної кари, довгі роки провадив мандрівне життя, перебував на службі туніського бея, в 1846 році запропонував свої послуги південноамериканським республікам Ріо-Гранде-ду-Сул і Уругваю і, сам спорядивши декілька кораблів, будучи начальником каперів наводив жах на Бразилію.

У 1848 році, коли у Верхній Італії вибухнуло повстання проти австрійців, Гарібальді поспішив на батьківщину з 54 бойовими побратимами висадився в Ніцці. Маючи корпус чисельністю лише півтори тисячі осіб, Гарібальді після запеклої боротьби змушений був поступитися чисельно переважаючим австрійцям і перейшов на швейцарську територію. Ця відчайдушна наполегливість під час загального занепаду духу зробила його ім'я надзвичайно популярним у всій Італії.