Шановні батьки!

Пам'ятайте, що літні канікули для дітей - це можливість набратися свіжих сил, оздоровитися, закріпити набуті знання і використовувати їх у домашніх умовах. Звертаємо увагу на організацію відпочинку Вашої дитини  під час канікул. Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Залучайте до виконання домашніх обов’язків. Тримайте під контролем проведення дозвілля дитини за межами дому у вечірній час.

Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул для учнів

Ось і розпочинаються літні канікули. Як завжди, кожен з нас проведе їх по-різному. Подорожі, екскурсії, море, гори, походи, багато друзів - все це чекає на вас влітку. Бажаємо усім гарного відпочинку, яскравих вражень, незабутніх зустрічей, захоплюючих мандрівок! 

       Але також закликаємо Вас завжди пам`ятати елементарні правила безпеки, щоб літній відпочинок не був зіпсований:

• ØГуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього.
• ØНебезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти.
• ØПід час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня важкості.
• ØПід час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину.
• ØПід час літнього відпочинку слід поводитися так, щоб не мати нарікань із боку дорослих.
• ØПід час канікул слід, як і раніше, дотримуватися правил техніки пожежної безпеки.
• ØНе можна брати в руки незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.
• ØПід час відпочинку на узбережжі слід обов'язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.
• ØОдяг та взуття для відпочинку слід вибирати відповідно до сезону.
• ØПісля контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.

Пам`ятка з техніки безпеки на літніх канікулах

 1. Правила дорожнього руху

•  Ходити тільки по правiй сторонi тротуару;

•  дорогу переходити не поспiшаючи;

• не можна переходити дорогу навскіс;

•  переходячи дорогу слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини  зупинитися i подивитися направо;

•  якщо не встигли перейти вулицю i рух транспорту почався, слiд  зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;

•  якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти  назустріч транспорту, що рухається.

 2. Правила електробезпеки

•  Під час вимикання електроприладiв забороняється витягувати вилку з  розетки за шнур;

•  категорично забороняється користуватися електроприладами, в яких знайдено несправнiсть;

•  не торкатися мокрими руками електроприладiв, якi знаходяться під  напругою;

Пам’ятайте: зовнiшнiми ознаками несправностi електропроводки або приладiв є специфiчний запах пiдгораючої iзоляції, з’явлення іскри, перегрівання штепсельних розеток i вилок.

 3. Вибухонебезпечні предмети

• До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;

• забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;

• не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт;

• виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.

 4. Правила протипожежної безпеки

• Дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в спекотну погоду;

• гра з вогнем — одна з причин пожежi;

• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки під час відпочинку на природі.

 5. Правила поведiнки на водi

• Купатися можна тiльки в сонячну безвiтряну погоду при температурі повiтря не нижче 20—25⁰ С i води — не менш нiж 18—20⁰С;

• купатися дозволяється тiльки в спецiально вiдведених мiсцях;

• забороняється заходити у воду глибше, нiж по пояс, людинi, яка не вмiє плавати;

• не запливайте за знаки огорожi акваторiї пляжу;

• грубi iгри та пустощi у водi небезпечнi для життя;

• не забруднюйте воду та берег;

• не подавайте хибних сигналiв тривоги;

• не користуйтесь надувними матрацами, катерами та iншими предметами, якi не призначенi для плавання.

  6. Правила культури поведінки (правила в громадських місцях)

• Завжди прагнiть бути культурною людиною; 

• поступайтеся мiсцем людям похилого вiку;

• поважайте старших, не будь грубим;

• не гуляйте пiзнiше 21 години;

• не сидiть цiлодобово бiля телевiзора, комп’ютера;

• бiльше читайте художньої лiтератури.

 7. Категорично забороняється

• Ходити на територiї новобудов;

• купатися без догляду дорослих;

• розводити вогнище в лiсi, поблизу лiнiй електропередач;

• iздити на велосипедi, роликах, скейтах  на тiй частинi дороги, де рухається транспорт.

  8. Суворо дотримуйтесь правил:

• дорожнього руху;

• користування газовими, електричними приладами;

• поведiнки дiтей на водi;

• протипожежної безпеки.

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=REboKOgxOIw

https://www.youtube.com/watch?v=SHZF6b7zs-s

https://www.youtube.com/watch?v=JIuXngitPn8

https://www.youtube.com/watch?v=bRAVkMpUQLI

https://www.youtube.com/watch?v=H4g35UUuCW4

 Гарного всім відпочинку!

Цікаві факти про Європейську площу. «Переселення» пам’ятників, могил та Вежі Артинова.

Водонапірна башта мала три місця під будівництво. На території Меморіалу Слави є понад 100 могил, частина з яких переселена сюди з інших цвинтарів.  А три солдати біля Вічного вогню мають «близнюків», які стоять в одному з музеїв.

  Водонапірна вежа планувалася не тільки як акумулятор чистої води для водогону, а і як домінантна споруда міста, що мало амбіції стати центром губернії.  Водночас, те місце, де зараз стоїть Вежа є третім, адже місцева влада не змогла викупити ділянки, що кращі для спорудження водонапірної башти: — Найвище місце у середмісті — це ділянка, де нині школа-гімназія №2. Належала вона пані Габрилович. Розуміючи свій зиск, пані поставила ціну за землю у десять разів більшу, ніж її реальна ціна.   Подібна історія була й з другою ділянкою: місто відмовилося купувати ділянку у власників, які призначили космічну ціну. Тому обрали гіршу ділянку, але нею володіла міська управа.

    Цікаві факти щодо башти: — Ніхто не знає, якої висоти Вежа. Її ніхто ніколи не вимірював, Оригінальні креслення Артинова ще не знайдені, а під час реконструкції в 70-х, для виконання робіт не робили проект. Особливість форми башти: її «стрункість» з боку Соборної та «пишну» форму з вулиці Грушевського. Григорій Артинов був інженером сполучення. Він будував дороги, залізницю, вокзали та залізничні водонапірні вежі! Фактично, наша вежа є модифікованим проектом водонапірної вежі, якими заправляли паровози. Але нашій вежі було надано перший цокольний поверх та навершя з годинником, що робить її єдиною «коронованою» баштою в Україні. Після Другої світової війни у Вежі жили працівники «Водоканалу».

     Будинок Авраама Мар’янчика на Оводова, 22, де сьогодні знаходиться «Артинов». Він збудований за проектом архітектора Григорія Артинова на початку 20 століття під прибутковий будинок — місце, в якому надавалися в оренду квартири. Власником був Авраам Мар’янчик — купець першої гільдії, власник прибуткових будинків. По сучасному, його можна було б назвати «готельєром».  За кресленнями перший поверх відводився під магазин, другий поверх — книжкові крамниці та ресторан, третій поверх — мебльовані квартири чи апартаменти.

      З рестораном «Подолье» в цьому будинку, за часів Української революції 1917-1921, трапилася цікава історія: — Листопад, 1918 рік. Галицька армія у «чотирикутнику смерті». Військові у Вінниці помирають від тифу. Щоб здобути медикаменти, галичани вступають у сепаратний мир з армією Півдня Росії,. На Миколаївському проспекті (теперішня Соборна) відбувається спільний парад. А потім святкування: російські та галицькі офіцери у ресторані «Подолье» спільно з представниками британців, які є членами місії Антанти, співають спочатку «Боже царя храни», потім «Ще не вмерла України». Їхнє свято закінчилося казусом: російська делегація у повному складі покидає приміщення, а ображені галичани спалюють російський триколор — стяг висів поряд з українським і британським прапорами на вході у ресторан.

    Після Другої світової війни в цьому будинку розміщувався Палац піонерів, потім — телеграф. З 1997 року будинок Мар’янчика має статус пам’ятки місцевого значення.

    За 230-250 років свого існування Європейська площа неодноразово змінювала призначення: спочатку вона була межею міста, потім тут планували зробити новий ринок. А на початку 20 сторіччя тут зробили Олександрівський парк.

     З появою радянської влади, у 1921 році, на площі закладається місце пам’яті — Меморіал Слави. Місце пам'яті знаходиться само собою, бо в 1919 році в Олександрівському парку відбуваються стихійні поховання: невідомо, скільки прихильників влади рад тут поховано.

    Після завершення Другої світової війни Меморіал знов змінює призначення: він стає місцем поховання для червоноармійців. — Це цвинтар. Там більше ніж 100 могил. Серед них 78 рядових червоноармійців, які загинули під час звільнення міста від нацистів у березні 1944 року. Може це прозвучить цинічно, але влада «підсилювала» цей меморіал іншими могилами. Коли у Вінниці закривали православний цвинтар за Універмагом, то тіло Лялі Ратушної перенесли у сквер Козицького. Потім згадали про Петра Запорожця — соратника Леніна також поховали біля Вічного вогню. Меморіал стає всеохопним пантеоном героїв для радянської влади.   

    У 1970-х призначають нового головного архітектора міста — донеччанина Володимира Спусканюка. Однією з його цілей стає реконструкція Меморіалу Слави в центрі Вінниці, який влада міста хотіла відкрити до 60-річчя Радянського Союзу.

     Листопад 1977 року. Дуже поспішали, дуже старалися. Була купа скарг від вінничан, які жалілися на головного архітектора — що він вирубав дерева, знущається з пам'яті героїв революції та Великої Вітчизняної війни. Однак, «паровоз йшов на повних парах», робота кипіла, але зі скульптурами ніяк не встигали до відкриття. Тому зробили тимчасових «трьох солдат». Саме їх побачили партійні чиновники на відкритті оновленого матеріалу 7 листопада 1977 року.

   За різними спогадами сучасників, тимчасові «солдати» простояли близько двох місяців біля Меморіалу Слави. Потім їх перевезли на територію військової частини, де зараз діє музей Повітряних сил ЗСУ і де ці скульптури знаходяться дотепер. — На заміну їм привезли зі Львова «трьох солдат», яких ми бачимо по сей день. Як бачите зі знімків, «хлопчики» стоять не так, як у Центрі міста. Це цікавий матеріальний доказ, який підтверджує, що існує «міграція» пам'ятників.

    Однак, Меморіал Слави навіть після ще однієї реконструкції у 1990-х продовжує набувати нових змістів. У 2015-му тут відкривають меморіальний знак героям Небесної сотні та загиблим героям АТО — «Фенікс», що гине, але відроджується з попелу. Поряд розмістили інтерактивну стелу, де записані біографії та обличчя героїв війни на Сході України.   Меморіал з моменту заснування в 1921 році та по сьогодні змінюється — він реагує на все те, що відбувається. 

Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/Podii/pereselennya-pamyatnikiv-mogil-ta-vezhi-artinova-tsikavi-fakti-pro-evr-11035166.html

10 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ

 Історія вчить, що вона нічому не вчить.

2 вересня  1945 року закінчилася Друга  світова війна, у якій брала участь 61 країна світу (80% населення Землі). Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн, а загальні людські втрати досягли 50-55 мільйонів осіб. 

   Уроки  з трагічних подій Другої світової війни людство так і не винесло: військові конфлікти та тероризм стали ледве не буденною ознакою XXI століття.  Історики та соціологи фіксують, що кількість війн у світі невпинно зростає, більшість з яких  визнані  як «особливо жорстокі» та  «смертоносні». 

За останні роки, вперше за період після Другої світової війни, число біженців, шукачів притулку і внутрішньо переміщених осіб в усьому світі перевищило 50 мільйонів чоловік. Призабуті факти про Другу світову війну мають  нагадати, що як і багато років тому, людство платить страшну ціну за  постійні війни, за нездатність вирішити чи попередити конфлікти. Сьогодні мир у небезпечному дефіциті, ставши для багатьох єдиною нездійсненною мрією.

    Факт № 1. 80% всіх радянських чоловіків, які народилися в 1918 та 1923 році, загинули під час Другої світової війни. Смертність військовослужбовців на фронтах була жахливою. Так, кожне з поколінь, народжених у 1910—1920 роках (на початок війни їм було від 20 до 30 років), недорахувалися більше половини своєї чисельності на закінчення війни.  У Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у  7 - 10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти із населенням сучасної Австрії.

 Факт № 2. Під час Другої світової війни Паризька Соборна мечеть допомагала євреєм уникнути переслідування німців.  Там видавалися підроблені мусульманські свідоцтва про народження. Її імам (Сі Каддур Бенгхабріт, 1868–1954 рр.) організував для євреїв  притулок і видачу підроблених мусульманських свідоцтв про народження. Гестапівці влаштовували вуличні облави, вишукуючи обрізаних чоловіків, проте в Парижі було багато мусульман, тому про всяк випадок вони запитували відомості про родовід у Бенгхабріта — як муфтій головної паризької мечеті він був одним з найвпливовіших мусульман в Європі.

   На всі запити Бенгхабріт відповідав позитивно — так, він мусульманин — і вписував ім’я людини в список парафіян. До Бенгхабріта часто звертатися — з ризиком для себе і своїх прихожан він ховав у підвалі мечеті учасників французького Опору. Бенгхабріт намагався знищувати свідчення своєї діяльності, тому точна кількість врятованих ним невідомо. За різними підрахунками, вона становить від 500 до 1500 осіб.

 Факт №3. Під час німецького вторгнення в Польщу, Візну  обороняли всього 720 поляків, стримуючи натиск німецького армійського корпусу, що складався більш ніж з 42 тисяч солдатів, 350 танків і 650 знарядь. Їм вдалося зупинити наступ на три дні.

  Обороною Польщі займався Владислав Рагінс, котрий дав клятву втримати позиції, але коли німці прорвали оборону, він покінчив життя самогубством. Німці поставили йому ультиматум, що якщо він не віддасть територію, то вони повбивають всіх полонених офіцерів та солдат. Ця битва ввійшла в історію, як «Польське Фермопіли», оскільки тоді вижило лише 80 військових.

   Факт №4. Під час Голокосту було вбито щонайменше 1,1 млн єврейських дітей. Загалом третина євреїв,  що жили на той час, були вбиті. Лише у жовтні 1941 року румунськими військами під контролем нацистської Німеччини було вбито понад 50 000 євреїв в Одесі. На сьогоднішній день ця подія більш  відома як «вбивство євреїв Одеси». 

  У 1940-1942 фашисти в таборах смерті газували  всіх непрацездатних в’язнів, людей старших віком, інвалідів, виморених голодом та важко хворих  в’язнів без розбору на національністі. З 1942 р. фашисти кидали до камер смерті тільки євреїв, хоча час від часу  траплялися випадки газування інших національностей. Зокрема  так було в Авшвіці. Газові камери забрали мільйони життів, зокрема єврейського народу.

   11 квітня 1945 року в'язні фашистського концтабору Бухенвальд  підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців, і вийшли на волю. Відтоді Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів відзначається 11 квітня.

 Факт № 5. Чехословацький президент Еміль Гаха переніс серцевий напад під час переговорів з Гітлером щодо капітуляції Чехословаччини.

   Увечері 14 березня 1939 року Гітлер викликав президента Чехословаччини Еміля Гаху в Берлін. Гітлер навмисно змусив його чекати протягом декількох годин, в той час як сам дивився фільм. Нарешті, о 1:30 ночі 15 березня 1939 року Гітлер зустрівся з Емілем Гахою і сказав йому, що, як і планувалося, німецька армія вторгнеться до Чехословаччини. Країна була практично оточена Німеччиною за трьома напрямками.

   Розмова тривала  до чотирьох годин ранку,  Гітлер поргрожував будь – якої хвилини надати наказ про бомбардування Праги. Це викликало в президента Чехословаччини  серцевий напад.  Незважаючи на свій важкий стан,  політик був змушений підписати акт капітуляції. Посол Франції Роберт Кулондр повідомив, що о пів на п'яту ранку Гаха був «в стані повного краху, і тримався тільки за допомогою ін'єкцій».

  Факт № 6. Під час Другої світової війни, польський лікар Євгеніуш Лазовський разом зі своїм колегою Станіслав Матулевичем за допомогою «біологічної зброї»  врятували 8 000 євреїв від Голокосту.

  Вони зімітували епідемію тифу і таким чином зупинили введення німецьких військ в місто Розвадів. Ці лікарі  відкрили той факт, що після щеплення мертвої бактерії Proteus OX19 забір крові дає хибнопозитивний результат тесту на тиф. Знаючи це, лікарі вирішили таємно прищепити польське населення містечка Розвадів і його околиць, а потім відіслати нацистам проби крові. Зробивши аналіз, німці вирішили, що в місті вирує епідемія тифу, оголосили його зоною карантину і не наважувалися туди навідуватися. Таким чином єврейські родини, що проживали в цьому містечку, уникли долі бути вбитими відразу (як це відбувалося з зараженими тифом євреями в інших місцях), або бути відправленими в концтабори.

 Факт № 7. Кількість убитих японцями китайців під час Другої світової війни перевищує кількість євреїв, які загинули від Голокосту.

  Вченими було відмічено, що Китай у Другій світовій війні зіграв важливу роль. Конфлікт у цій країні, на думку фахівців, почався ще в 1931 році. Саме в цей період Японія напала на Маньчжурію. До сьогоднішнього часу людством не була  гідно оцінена роль Китаю в перемозі над фашизмом. Однак війська цієї країни протягом тривалого періоду сковували сили Японії, не даючи їй почати конфлікт проти Радянського Союзу.

   Загалом  за час Другої світової війни загинуло 15 млн. громадян Китаю. Такі жертви зумовлені тим фактом, що армією Японської імперії проти військ Китаю застосовувалася хімічна зброя, що при її масовому  застосуванні та практично повної відсутності  хімзахисту і хімрозвідки серед китайського війська, призводило до великих втрат в  її рядах.

Факт № 8. Японський солдат Хіроо Онода капітулював лише через 27 років після закінчення Другої світової війни.

  Молодший лейтенант військової розвідки японських збройних сил переховувався на філіппінському острові Лубанг аж до 1974 року, не вірячи в закінчення світового конфлікту і продовжуючи збирати відомості про ворога. Хіроо Онода відмовлявся вірити в поразку Японії. Він розцінював інформацію про кінець війни як масову дезінформацію з боку ворога і здався тільки після того, як колишній майор Імператорської армії Японії  Йосімі Танігуті особисто прибув на Філіппіни і віддав наказ про припинення виконання бойових операцій.

   Протягом 30 років перебування у джунглях Лубангу Онода адаптувався до місцевих умов, вів кочовий спосіб життя, збирав інформацію про противника і події у світі, а також здійснював ряд нападів на філіппінське населення. Розвідник харчувався сушеним м'ясом диких буйволів, що були впольовані ним самим, а також плодами пальм, переважно кокосів. Зі своїми підлеглими Онода здійснив понад сто нападів на американську радарну базу, філіппінських посадовців, поліцію і селян. В ході цих операцій було убито 30 і важко поранено понад 100 військових і цивільних осіб.

 Факт № 9. У період німецької окупації Парижа Адольф Гітлер не зміг потрапити на вершину Ейфелевої вежі, так як привід ліфта був навмисне пошкоджений французами напередодні його приїзду. Фюрер відмовився підніматися пішки на Ейфелеву вежу.

   У серпні 1944 року, коли союзники наближалися до Парижу, Гітлер наказав, щоб генерал Дітріх фон Колтіц, військовий губернатор Парижа, знищив вежу разом з іншими міськими пам'ятками. Але Фон Колтіц не послухався наказу. Що дивно, через кілька годин після звільнення Парижа привод ліфта знову запрацював.

  Факт № 10. Під час Другої світової війни принцеса Єлизавета (нинішня королева Великобританії) служила механіком-водієм санітарного автомобіля. Її служба тривала п'ять місяців.

  Незважаючи на те що Гітлер так і не зважився відправити сухопутні війська на британські острови, його авіація вела регулярні бомбардування англійських міст. Особливо наполегливими і частими нальоти були в перші роки війни, коли вермахт переможно окупував майже всю Європу. Вже в 1940 році спадкоємиця вперше виступила перед співвітчизниками з публічною промовою, адресованої дітям країни.

   У 1943 році вона вперше відвідала війська, побувавши в гренадерському полку. За кілька місяців до капітуляції Німеччини Єлизавета вступила в армію і став механіком-водієм допоміжного санітарного автомобіля в жіночому загоні самооборони. Принцеса отримала звання лейтенанта. Королева вважається нині останнім учасником Другої світової війни, який ще не вийшов на пенсію.

      Джерело: http://www.zhinka-online.com.ua/