8 клас Історія України

 8 клас Історія України

Опорні конспекти

ТЕМА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ (друга половина XVI — перша половина XVII ст.)

Люблінська унія (1569 р.)

Люблінська унія — угода про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського (ВКЛ) в єдину федеративну державу — Річ Посполиту.

Передумови об’єднання

— Невдачі Литви у Лівонській війні 1558—1583 рр. та прагнення отримати військову допомогу від Польщі в боротьбі з Московською державою.

— Прагнення Польщі отримати українські землі й залежних селян.

— Прагнення українських, білоруських, литовських шляхтичів мати рівні права з польськими землевласниками.

— Необхідність організації спільного ефективного захисту від турецько-татарських набігів.

Зміст

— Об’єднання ВКЛ та Польського королівства в єдину державу — Річ Посполиту.

— На чолі об’єднаної держави — король; його мали обирати на спільному польсько-литовському сеймі й коронувати в Кракові.

— Створення спільного для Польщі та Литви сейму й сенату; запровадження єдиної грошової одиниці; спільна зовнішня політика.

— Збереження ВКЛ певної автономії (власні закони, судова система, військо, уряд і адміністрація).

— Отримання польською шляхтою права на землеволодіння в Литві, а литовцями — у Польщі.

— Поділ українських земель, що ввійшли до складу Польщі, на Берестейське, Подільське, Брацлавське і Київське воєводства.

Наслідки

— Унія завершила процес об’єднання двох держав,

— Об’єднання більшості українських земель у складі однієї держави; прискорена інтеграція українських земель та місцевої знаті до західноєвропейської політико-соціальної спільноти.

— Об’єднання сприяло інтенсивному розвитку економіки на тлі посилення експлуатації селянства; перетворення українських міст на магнатсько-шляхетські резиденції, центри розвитку ремесел і торгівлі.

— Поширення католицизму, наступ на православ’я.

Зміни в соціальній структурі українського суспільства

— Формування українського козацтва, виділення його в окремий стан.

— Закріплення привілеїв шляхти і магнатів.

— Юридичне оформлення закріпачення селян (III Литовський статут 1588 р.)

Виникнення Запорізької Січі
Запорозька Січ — суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці XV ст. — першій половині XVI ст. за дніпровими порогами на о. Хортиця.
Засновник	Дмитро Вишневецький — шляхтич волинський, магнат, князь.
Рік заснування	1556 р.
Устрій
— Найвищий законодавчий орган влади — Січова Рада, до повноважень якої належали: оголошення війни й підписання миру, організація військових походів, покарання злочинців, розподіл угідь тощо; її рішення були обов’язкові для виконання; Рада скликалася 2-3 рази на рік: 1 січня, 1 жовтня та після Великодня. — Обрання на радах козацької старшини — гетьмана або кошового отамана, якому належала вища адміністративна, воєнна і судова влада; він вступав у дипломатичні відносини, затверджував судові рішення, очолював військо; судді (чинив суд, був охоронцем норм закону і права; за відсутності гетьмана виконував його обов’язки); писаря (очолював січову канцелярію, вів усю документацію й дипломатичне листування); осавула (відповідав за оборону, організовував воєнну службу); обозного (відав артилерією, займався комплектацією війська).
Інші відомі Січі	Базавлуцька, Томаківська, Микитинська, Чортомлицька, Олешківська, Каменецька, Нова (Підпільненська).

Утворення реєстрового козацтва
Реєстрові козаки — частина українського козацтва, прийнята на воєнну службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр.
Утворення	— 1578 р. — реформа Стефана Баторія, яка сприяла перетворенню козацтва на новий суспільний стан і передбачала наділення реєстровців особливими правами та привілеями.
Права і привілеї	— Звільнення від податків та виконання повинностей. — Право землеволодіння, самоуправління. — Власна судова й адміністративна юрисдикція. — Отримання платні грішми й одягом. — Передано у власність містечко Трахтемирів із Зарубським монастирем для розміщення арсеналу й військового шпиталю.
Історичне значення	Утворення реєстрового козацтва стало стимулом до оформлення козаків у новий стан українського суспільства зі своїми правами, привілеями й обов’язками.

Козацькі повстання 1590-х рр.
Причини	— Закріпачення селянства і нереєстрових козаків; збільшення панщини. — Захоплення польськими феодалами південних земель, де вони зіткнулися з інтересами козаків. — Ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру.
Повстання 1591-1593 рр.
Керівник	Криштоф Косинський.
Територія	Поділля, Київщина, Брацлавщина, Волинь.
Перебіг подій	— 1591 р. — виступ реєстровців проти князя Острозького на знак протесту проти захоплення наданих за службу земель. — 1592 р. — спрямування загонів для придушення повстання. — 1593 р. — битва під П’яткою на Житомирщині, у якій повстанці зазнали поразки; поразка повстанців поблизу Черкас; сам К. Косинський загинув в одному з боїв (за іншими даними, його підступно вбив під час переговорів князь О. Вишневецький).
Повстання 1594-1596 рр.
Керівник	Северин Наливайко.
Територія	Поділля, Волинь, частково Київщина, білоруські землі.
Перебіг подій	— 1594 р. — початок повстання за сприятливих умов, коли Річ Посполита вела війну з Туреччиною. — 1596 р. — об’єднання війська С. Наливайка із запорожцями на чолі з М. Шаулою; повстанське військо відбило наступ поляків під Білою Церквою, але потім змушене було відступити на Лівобережжя; Солоницька битва, у якій козаки зазнали поразки. — 1597 р. — страта С. Наливайка у Варшаві після страшних тортур.

Братський рух

Братства — українські й білоруські національно-релігійні громадські організації православного населення, що існували протягом XVI-XVIII ст.

Створення та діяльність

— 80-ті рр. XVI ст. — діяльність Львівського Успенського ставропігійського братства, яке придбало друкарню, відкрило школу.

— 1615 р. — заснування Київського братства, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, Запорозьке Військо на чолі з гетьманом П. Сагайдачним.

— Існування у братств власних статутів.

— Участь в управлінні церковними справами.

— Контроль діяльності вищого духовенства.

— Захист інтересів православних ремісників у разі вступу до цеху.

— Просвітницька діяльність: заснування шкіл, друкарень.

Церковне життя
Реформаційні та контрреформаційні рухи
Реформація	— 30—40 рр. XVI ст. — поширення на українських землях ідей Реформації — церковно-релігійних та суспільно-політичних течій, спрямованих проти католицької церкви, з якими пов’язане виникнення протестантизму. — Особливості реформаційного руху в українських землях: реформаційні ідеї не поширювалися на значні верстви населення; відбувалося гальмування проникнення католицизму. — Пристосування українським православним населенням реформаційних ідей до власних потреб: боротьба за оновлення церковної організації (розгортання діяльності братств); переклад Біблії народною мовою (видання на Волині Пересопницького Євангелія (1556-1561 рр.) українською мовою).
Контрреформація	— 60-ті рр. XVI ст. — розгортання Контрреформації — боротьби католицької церкви проти Реформації: розгортання діяльності католицького ордену єзуїтів, які схиляли на свій бік представників різних верств населення; створення мережі єзуїтських колегіумів, у яких поєднувалися високий рівень викладання з поширенням католицизму; поширення ідеї об’єднання (унії) православної і католицької церков.

Морські походи козаків. Участь українського козацтва у війнах Речі Посполитої проти Московського царства й Османської імперії
1606-1609 рр.	Спустошення козаками Варни, Акермана, Кілії, Перекопа, Ізмаїла.
1614 р.	Морська експедиція, під час якої козаки здобули Синоп, знищили гарнізон фортеці, арсенал, спалили місто й кораблі турків.
1616 р.	Здобуття козаками Кафи — найбільшого невільничого ринку в Криму та визволення кількох тисяч бранців.
1618 р.	Похід козаків під проводом П. Конашевича-Сагайдачного на Москву, внаслідок якого Польща отримала Смоленщину й Чернігово-Сіверщину.
1621 р.	Хотинська битва, під час якої козаки врятували від неминучої загибелі 35-тисячне польське військо у ході війни між Османською імперією та Річчю Посполитою; за Хотинським мирним договором, турки зобов’язувалися не нападати на українські землі, а поляки — зупинити козацькі походи на Туреччину.

Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

Військово-політична діяльність

— Створення дисциплінованого козацького війська, озброєного вогнепальною зброєю та сучасною артилерією; збільшення козацького флоту.

— Співробітництво з нереєстровим козацтвом.

— Успішні походи козаків проти Османської імперії та Кримського ханства.

— Стримування антипольських настроїв у козацькому середовищі, віддаючи перевагу переговорам і компромісам.

Культурно-просвітницька діяльність

— Вступ разом із Військом Запорозьким до Київського братства.

— Підтримка православної церкви, сприяння відновленню вищої ієрархії православної церкви (висвячення 1620 р. на митрополита І. Борецького).

Козацькі повстання 1620-1630-х рр.
Повстання 1625 р.	— Повстання під проводом М. Жмайла на Подніпров’ї, у ході якого помірковані козаки виступили за мирне завершення конфлікту за допомогою переговорів. — Результат компромісу — Куруківська угода, що її підписав новообраний гетьман М. Дорошенко, за якою реєстр збільшувався до 6 тис., збільшувалася платня реєстровцям, учасники повстання були амністовані, нереєстрові козаки повинні були повернутися до шляхти.
Повстання 1630 р.	— Повстання під проводом Т. Трясила (Федоровича) охопило Лівобережжя, Подніпров’я, Брацлавщину, Волинь, Галичину. — Відрядження на придушення повстання польського війська С. Ляща, який розправлявся з мирними жителями; у відповідь повстанці влаштували «Тарасову ніч», вирізавши «Золоту роту» з добірних польських вояків. — Обрання частиною козаків нового гетьмана — А. Конашевича-Бута, який почав переговори з поляками й уклав Переяславську угоду, за якою реєстр було збільшено до 8 тис.
Повстання 1635 р.	— Спорудження поляками фортеці на дніпровських порогах, аби перешкодити подальшим повстанням у фортеці Кодак. — Зруйнування фортеці загоном І. Сулими, якого згодом старшина видала польському урядові, І. Сулиму було страчено у Варшаві; Кодак було відбудовано.
Повстання 1637 р.	— Привід — «чистка» козацтва М. Потоцьким, після якої в реєстрі залишилися ті, за кого поручилися місцеві старости. — Повстання очолив П. Бут (Павлюк). — 1637 р. — поразка повстанців під Кумейками; страта П. Бута та інших козацьких ватажків у Варшаві. — 1638 р. — продовження боротьби новообраним гетьманом Я. Острянином; перемога під Говтою; поразка повстанців під Лубнами; запеклі бої під Жовнином; повстанці розбиті й перейшли на територію Слобожанщини. — Продовження боротьби на чолі з новообраним гетьманом Д. Гунею; поразка повстанців.

Причини поразок

— Стихійність, відсутність ретельної підготовки.

— Локальність виступів, відсутність єдиного лідера.

— Схильність старшини та реєстровців до переговорів.

«Ординація Війська Запорозького...» (1638 р.)
Мета	Перетворення українського реєстрового козацтва на залежний і підпорядкований владі Речі Посполитої підрозділ, який мав допомагати полякам підтримувати свою владу в Україні й захищати південні кордони Речі Посполитої.
Зміст	— Скасування «на вічні часи» всіх прав і привілеїв реєстровців. — Позбавлення самоврядування: полковниками могли бути тільки поляки, очолював військо не гетьман, а спеціальний королівський комісар. — Передача полякам артилерії та військових відзнак. — Обмеження території розселення козаків. — Реєстр — 6 тис. (з тих, хто не брав участі у повстаннях).
Наслідки	— Відбудова на Дніпрі фортеці Кодак. — Постійне перебування на території України польського війська. — Перетворення нереєстрових козаків на кріпаків, посилення феодального гноблення (збільшення панщини, податків з міст).

Розвиток культури й освіти

Освіта

— Діяльність при церквах і монастирях початкових шкіл, у яких вчителювали дяки.

— Становлення закладів середньої освіти:

• 1578 р. — відкриття слов’яно-греко-латинської школи, у якій викладали «сім вільних наук»; при школі діяли друкарня й науковий гурток; засновник — В.-К. Острозький;

• 1586 р. — утворення першої братської школи у Львові; створення мережі єзуїтських, протестантських колегіумів;

• 1632 р. — утворення об’єднанням Київської братської та Лаврської шкіл Києво-Могилянського колегіуму, який згодом отримав назву академії.

Українська мова. Пересопницьке Євангеліє

— XVI ст. — поява в руській мові під впливом усного народного мовлення рис української літературної мови.

— Одна з перших книг, перекладених із церковнослов’янської мови українською — Пересопницьке Євангеліє (1556-1561).

Книговидання

— Значний внесок першодрукаря Івана Федорова (Федоровича): 1574 р. — видання у Львові за кошти Львівського братства перших книг в Україні — «Апостол», «Буквар» (став першим шкільним підручником на українських землях); 1581 р. — видання в Острозі Острозької Біблії.

Література

— Поширення полемічної літератури — літературно-публіцистичної творчості церковно-релігійного та національно-політичного змісту в Україні XVI-XVII ст., яка засуджувала Берестейську унію і православних ієрархів, які її підтримали, відстоювала православну віру.

— Видатні письменники-полемісти: Г. та М. Смотрицькі, І. Вишенський.

— Найвідоміші твори — «Ключ царства небесного», «Календар римський новий» Г. Смотрицького, «Тренос» («Плач») М. Смотрицького.

Архітектура

— Церква Зішестя Святого Духа в Потеличі (1502).

— Унікальна пам’ятка ренесансного зодчества — споруди на площі Ринок у Львові: Чорна Кам’яниця, будинок Корнякта, Успенська церква, вежа Корнякта, каплиця Трьох Святителів.

— Острозький замок. Кругла (Нова) вежа (кінець XVI ст.).

— Ансамбль Кафедрального костелу у Львові: каплиця Боїмів.

— Замок у Підгірцях (1635-1640).

Образотворче мистецтво. Гравюра

— Ікона «Успіння Богородиці» (1547) О. Горошковича.

— Мініатюри Пересопницького Євангелія (1556-1561).

— Євангеліст Лука. Гравюра зі львівського «Апостола» (1574).

— Портрет П. Конашевича-Сагайдачного з книги «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного».

— Портрет князя Криштофа Збаразького (після 1622).

Театр

— Шкільна драма (літературно-театральний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови та призначений для сценічного виконання; поява містерій — духовних драм на біблійні сюжети; розігрування між діями містерії інтермедій — коротких сценок переважно гумористичного характеру.

— Популярність вертепу — пересувного лялькового театру.

ТЕМА НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ середини XVII ст.

Національно-визвольна війна українського народу

Причини

— Національно-релігійні: відсутність власної державності; поширення унії; полонізація.

— Соціально-економічні: посилення кріпацтва (панщина 5-6 днів на тиждень, збільшення податків); обмеження православних у заняттях ремеслом і торгівлею, усунення від участі в місцевому самоврядуванні.

— Обмеження прав козацтва — «Ординація Війська Запорізького»; перебування на Запоріжжі польських залог.

Лідер	Б. Хмельницький.
Сподвижники Б. Хмельницького	І. Богун, М. Кривоніс, М. Кричевський, М. Небаба, А. Жданович, Д. Нечай

Привід

Напад польського шляхтича Д. Чаплинського на хутір Б. Хмельницького за його відсутності. Було розграбовано маєток, забито до смерті сина; неспроможність добитися правосуддя в польському суді.

Підготовка

— Поширення універсалів із закликом піднятися на боротьбу проти магнатів і шляхти, тікати на Січ (показачення).

— Налагодження виробництва пороху, купівлі зброї та набоїв.

— Домовленість із реєстровцями про їхній перехід на бік повстанців.

— Угода з кримським ханом Іслам-Гіреєм III про військову допомогу.

Розгортання Національно-визвольної війни протягом 1648-1649 рр.
1648 р.	— Битва під Жовтими Водами, у ході якої на бік повстанців перейшли реєстровці; завершилася нищівною поразкою поляків. — Битва під Корсунем, у якій козацькі війська здобули перемогу. — Битва під Пилявцями, яка завершилася поразкою поляків. — Облога Львова; зняття облоги після сплати викупу татарам. — Облога Замостя, яка закінчилася укладенням перемир’я із Польщею у зв’язку зі складним становищем армії.
1649 р.	— Збаразько-Зборівська кампанія: • облога військом Б. Хмельницького Збаража; • виступ із Варшави Польського війська на чолі з королем Яном Казимиром на допомогу оточеним; основна частина козацького війська непомітно для ворога вирушила назустріч королю; • оточення й поразка польського війська під Зборовим; • перехід хана Іслам-Гірея III на сторону польського короля.

Укладення Зборівського договору (8 серпня 1649 р.)
Причина укладення	Зрада кримського хана та неспроможність Б. Хмельницького вести війну одночасно проти Польщі й Кримського ханства.
Основні положення	— Поширення влади гетьмана на Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства; реєстр — 40 тис. козаків. — Винесення питання про долю унії на найближчий сейм. — Повернення шляхти до своїх володінь, а селяни змушені виконувати довоєнні повинності в маєтках своїх власників.
Результати й наслідки	— Договір не відповідав фактичним успіхам війни, проте мав виняткове значення для піднесення ідеї української державності. — Договір не задовольняв жодну зі сторін: почалися антигетьманські виступи селян і міщан, які не потрапили до реєстру.

Зміни в суспільно-політичному житті

— Ліквідація великого й середнього феодального землеволодіння, кріпацтва, фільварково-панщинної системи.

— Істотні зрушення в соціальній структурі українського суспільства:

• провідний привілейований стан — козацтво, яким закріплювалися права власності на землю, звільнення від податків, участі в політичному житті; головний обов’язок козака — військова служба, яку він ніс за власний кошт; формування з козацької старшини нової української знаті;

• збереження привілейованого становища шляхти, яка складалася із середніх і дрібних землевласників, що приєдналися до Б. Хмельницького і пішли на певні поступки іншим станам;

• здобуття селянством особистої свободи і права земельної власності; сплата селянами грошових податків на користь держави (чинш);

• послаблення податкового тиску на міщанство; звільнення міст з-під влади магнатів і шляхти;

• зміцнення позицій православного духовенства.

Утворення української козацької держави — Гетьманщини

Органи державної влади

— Найвищий законодавчий орган — Генеральна рада; зменшення значення Генеральної ради, роль якої згодом зайняла Старшинська рада, яка складалася з полковників і генеральної старшини; поступово її склад розширився завдяки представникам міст, шляхти, духівництва; рада розглядала питання міжнародної політики, затверджувала міські привілеї.

— Зосередження виконавчої й судової влади в руках гетьмана, який видавав універсали, брав участь у судочинстві, керував дипломатичними зносинами, був головнокомандувачем.

— Генеральна старшина — уряд, до складу якого входили писар, обозний, 2 осавули, 2 судді, підскарбій, хорунжий і бунчужний.

Адміністративно-територіальний устрій

— Територія Гетьманщини, кордони якої змінювалися україно-польськими договорами.

— Запровадження полкового устрою.

— Містами, які мали магдебурзьке право, керували магістрати на чолі з війтами; у селах справами відали старости, яких обирала селянська громада, а справами козаків — обирані ними отамани.

Армія

— Армія була однією з найсильніших у Європі; більшість становило показачене селянство, проте ядром армії були реєстровці й запорожці; основа — піхота, під час війни була створена кіннота; до складу армії входили підрозділи розвідки, фортифікаційної та прикордонної служб, загони варти.

Фінанси

— Запровадження посади підскарбія, який опікувався бюджетною сферою, податковою і митною системами.

Судочинство

— Найвища судова установа — Генеральний військовий суд, який розглядав апеляційні справи полкових і сотенних судів.

— Діяльність у містах із магдебурзьким правом міських судів.

Зовнішня політика

— Підтримка дипломатичних контактів з Кримським ханством, Туреччиною, Річчю Посполитою, Молдовським князівством, Трансільванією, Росією тощо.

Воєнно-політичні події Національно-визвольної війни 1651-1653 рр.
1651 р.	— Битва під Берестечком: поразка козаків, які через зраду кримського хана опинилися в оточенні; порятунок частини війська завдяки рішучості І. Богуна; втрати козаків — понад 30 тис. осіб. — Укладення Білоцерківського мирного договору: • поширення влади гетьмана тільки на Київщину; • скорочення козацького реєстру до 20 тис. осіб; • повернення польської шляхти до своїх маєтків, селян — до шляхти; • розрив Б. Хмельницьким союзу з Кримським ханством; • позбавлення гетьмана права дипломатичних відносин.
1652 р.	Битва під Батогом, під час якої козаки розгромили польську армію.
1653 р.	Облога Жванця; від остаточної поразки поляків знову врятували татари; хан і польський король уклали усну угоду, за якою воєнні дії припинялися, татари отримали право брати ясир на західноукраїнських землях.

Молдавські походи

Молдавські походи — походи проти Молдавського князівства, союзника Речі Посполитої, здійснені під проводом Б. Хмельницького і Т. Хмельницького.

І похід (серпень—вересень 1650 р.)

Захоплення українсько-татарським військом столиці Молдови Ясс; укладення договору, за яким молдавський володар В. Лупул відмовлявся від союзу з Польщею і вступав у союз із Б. Хмельницьким; гарант союзу — шлюб доньки Лупула — Розанди з Т. Хмельницьким.

II похід (липень-серпень 1652 р.)

Розрив В. Лупулом угоди 1650 р. після поразки козацького війська в битві під Берестечком; похід Т. Хмельницького до Ясс після Батозької битви, унаслідок якого українсько-молдавський союз було поновлено; відбулося весілля Тимоша й Розанди.

III похід (квітень-травень 1653 р.)

Відрядження Б. Хмельницьким до Молдови 8-тисячного загону козаків на чолі з Тимошем для відновлення влади В. Лупула, яку він втратив унаслідок державного перевороту; відновлення влади В. Лупула, який підштовхнув Тимоша до походу проти Валахії, що завершився поразкою і спричинив виникнення антиукраїнської коаліції Речі Посполитої, Валахії і Трансільванії.

IV похід (серпень—вересень 1653 р.)

1653 р. — В. Лупул знову втратив владу; йому на допомогу, за наказом гетьмана, рушив 6-тисячний загін козаків, очолюваний Тимошем; останній похід Т. Хмельницького на Молдову; оточення козаків під Сучавою, під час якого Т. Хмельницький отримав смертельне поранення; укладення капітуляції на почесних для козаків умовах.

Наслідки

Молдовський напрям політики Б. Хмельницького не приніс бажаних результатів.

Переяславська рада (8 січня 1654 р.)
Передумови	Скликання царем Олексієм Михайловичем Земського собору, який прийняв рішення про прийняття Війська Запорозького під протекторат московського царя.
Перебіг подій	— 8 січня 1654 р. — загальна Військова рада в Переяславі, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність (протекторат) царя. — Відмова присягати на вірність російському цареві окремих полків, полковників І. Богуна, І. Сірка.

Березневі статті (21 березня 1654 р.)

Зміст

— Перехід України (колишні Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства) під протекторат Росії.

— Збереження козаками всіх прав та вольностей; реєстр — 60 тис. осіб.

— Обрання гетьмана козацьким військом і сповіщення про це царя.

— Право України на власну зовнішню політику (окрім відносин із Польщею і Туреччиною).

— Збереження містами права на самоуправління.

— Визнання самостійності української православної церкви.

— Зобов’язання московського уряду розпочати війну з Польщею навесні 1654 р.; спільні воєнні дії проти Кримського ханства у разі татарських нападів на Україну.

Перебіг воєнних дій протягом 1654-1655 рр.
1654 р.	— Невизнання Польщею Переяславського договору, розрив дипломатичних стосунків і початок війни з Росією. — Воєнні дії на території Брацлавщини, Волині, Поділля; безуспішна облога Умані польськими військами.
1655 р.	— Битва під Охматовим (великі втрати з обох сторін). — Облога Львова козаками; знята після сплати викупу львів’янами. — Ускладнення становища козацького війська через вторгнення татарської армії на Поділля; завдання українсько-російською армією поразки татарам під Озерною; Кримське ханство знову стало союзником Б. Хмельницького.

Віденське перемир’я 1656 р. між Польщею і Росією
Передумови	1655 р. — Швеція розпочала війну проти Польщі; зближення Москви з Польщею для спільної боротьби проти Швеції.
Зміст	— Припинення воєнних дій між Московською державою і Річчю Посполитою; спільні воєнні дії проти Швеції. — Отримання московським царем Олексієм Михайловичем можливості бути обраним польський королем після смерті Яна Казимира.
Наслідки	— Звинувачення Б. Хмельницьким царя в порушенні Переяславської угоди. — Пошук нових союзників: • укладення союзу із Трансільванією; • переговори зі Швецією, яка обіцяла сприяти створенню самостійної Української держави.

Дії українського війська протягом 1656-1657 рр.

— 1656 р. — трансільванський князь Д’єрдь II Ракоці переходить Карпати, розгортання бойових дій у Галичині.

— 1657 р. — відрядження на допомогу Д’єрдю II Ракоці козацького корпусу під керівництвом А. Ждановича, а згодом І. Богуна; здобуття об’єднаними військами Перемишля, Кракова, Варшави, Любліна й Берестя.

— Погіршення становища союзницьких військ через розгортання широкого визвольного руху в Польщі, напад Данії на Швецію, прибуття до Польщі кримського хана.

— Охоплення панікою Д’єрдя II Ракоці, який розпочав переговори з польським командуванням і капітулював; повернення козацького війська додому.

ТЕМА КОЗАЦЬКА УКРАЇНА наприкінці 50-х — протягом 80-х рр. XVII ст.

Гетьманування Івана Виговського (1657-1659 рр.)

— Захист інтересів старшинської верхівки та української шляхти; невдоволення цим незаможного козацтва та селянства.

— Антигетьманське повстання на чолі з М. Пушкарем і Я. Барабашем, організоване за підтримки Москви.

— Активізація зв’язків зі Швецією, Туреччиною, Кримським ханством, Польщею; намагання уникнути ускладнень відносин із Москвою; вимога введення московських залог у найбільші українські міста; укладення Гадяцького договору з Польщею.

Гадяцький договір (1658 р.)

— Включення Гетьманщини до складу Речі Посполитої як Великого князівства Руського (ВКР).

— Обрання короля Речі Посполитої на загальному сеймі.

— ВКР очолює гетьман, обраний довічно і затверджений королем.

— Вища законодавча влада належить Національним зборам (парламенту).

— ВКР має незалежну фінансову, податкову, судову системи, власні гроші.

— Збройні сили — 30 тис. реєстру та 10 тис. найманців.

— Збереження козацьких прав і вольностей.

— Скасування на землях ВКР унії, зрівнювання прав православних і католиків.

— Повернення польських феодалів в Україну, відновлення кріпацтва, повинностей й податків селян і міщан, що існували до 1648 р.

Наслідки договору

— 1658-1659 рр. — московсько-українська війна, під час якої І. Виговський розбив 100-тисячну московську армію в Конотопській битві (1659 р.). — Неспроможність І. Виговського приборкати промосковськи налаштовану старшину; захоплення російською армією 1659 р. Лівобережної України. — 1659 р. — І. Виговський зрікається гетьманської булави.

Руїна

Руїна — період історії України кінця XVII ст., що відзначився розпадом української державності, загальним її занепадом; Україна була поділена на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою.

Причини	— Відсутність загальнонаціонального лідера. — Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду. — Втручання у внутрішні справи та безпосередня агресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства.
Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ Гетьманщини
Політика	— 1659 р. — підписання під тиском російських військ Переяславських статей: розташування російських військ в усіх великих містах (Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів); заборона козакам зовнішніх зносин без дозволу царя; обрання гетьмана і старшини тільки з ухвали московського царя; гетьман має присягати на вірність московському цареві; — зобов’язання козаків брати участь у московських війнах; — підпорядкування української церкви московському патріарху. Унаслідок: Гетьманщина фактично перетворилася на автономію Московії, що спричинило велике незадоволення старшини, особливо на Правобережжі. — 1660 р. — поразка московського війська у війні з Польщею (Чуднівська кампанія); перехід Ю. Хмельницького на польський бік. — Укладення Слободищенського трактату із Польщею: відновлення державного зв’язку з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658 р., при цьому Велике князівство Руське не створювалося, Україна отримувала лише автономію на чолі з гетьманом.
Наслідки	— Поділ Гетьманщини на Правобережну й Лівобережну частини; початок протистояння між окремими регіонами України. — Січень 1663 р. — зречення Ю. Хмельницьким булави.

Гетьманування П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, Ю. Хмельницького, І. Самойловича
Правобережна Україна	Лівобережна Україна
П. Тетеря (1663-1665 рр.)	І. Брюховецький (1663-1668 рр.)
— Відкрита пропольська політика. — Спирався на козацьку старшину та шляхту; ігнорування інтересів рядових козаків і селян. — Участь у поході польського короля Яна II Казимира на Лівобережну Україну. — Антигетьманське повстання; зречення булави.	— Обраний на Чорній раді. — Промосковська політика: Московські статті з Росією, які значно обмежували права Гетьманщини, посилювали її залежність від Москви; невдоволення такою політикою населення. — 1668 р. — антимосковське повстання; виступ козаків проти гетьмана, під час якого І. Брюховецький був убитий.
П. Дорошенко (1665-1677 рр.)	Д. Многогрішний (1669—1672 рр.)
— 1668 р. — об’єднання під однією владою обох частин України, але через наступ польських військ змушений був повернутися на Правобережжя, лишивши на Лівобережжі наказним гетьманом Д. Многогрішного. — Створення 20-тисячного війська сердюків. — Боротьба зі ставлениками татар (П. Суховій) та Польщі (М. Ханенко). — 1669 р. — Корсунська угода: визнання протекторату Османської імперії; розгортання боротьби за Правобережжя між Польщею й Туреччиною. — 1672 р. — укладення між Польщею й Туреччиною Бучацького договору, за яким Польща відмовлялася від претензій на Правобережну Україну.	— Глухівські статті з Москвою, за якими Росія пішла на певні поступки: російські гарнізони залишалися лише в 5 містах, воєводам заборонялося втручатися у внутрішні справи, податки збирала гетьманська адміністрація; реєстр — 30 тис. — Створення війська компанійців — 1 тис. осіб (наймані підрозділи кінноти). — Намагання подолати промосковські настрої серед старшини, послабити її роль на користь гетьманської влади. — Проведення таємних переговорів з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Туреччини; донос старшини; арешт гетьмана, який був відправлений на довічне заслання до Іркутської в’язниці.
Ю. Хмельницький (1677-1681 рр.)	І. Самойлович (1672-1687 рр.)
— Намагання турецького уряду утримати Правобережжя під своїм протекторатом; вручення султаном гетьманської булави Ю. Хмельницькому; встановлення контролю над гетьманом. — Участь у союзі з турецько-татарською армією у Чигиринських походах для встановлення контролю над Правобережною Україною: 1677 р. — перший похід: облога міста 100-тисячною турецько-татарською армією, яка тривала три тижні; зняття облоги та відступ турків; 1678 р. — другий похід: 200-тисячна турецько-татарська армія захопила місто після місячної облоги; зруйнування міста турками. — 1681 р. — позбавлення гетьманства після підписання Бахчисарайського договору.	— Конотопські статті з Москвою, за якими посилювався вплив старшини на гетьмана, але послаблювалася автономія України. — 1678—1679 рр. — «Великий згін» — примусове переселення населення з Правобережжя на Лівобережжя, щоб підірвати економіку підвладної П. Дорошенкові території. — Створення інституту «бунчукових товаришів», до якого належали діти старшини, які, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися в майбутньому обійняти керівні посади. — 1687 р. — спільний Кримський похід 150-тисячного російського та 50-тисячного козацького війська; провал походу, у якому звинуватили І. Самойловича; це стало приводом до його усунення; арешт гетьмана за доносом старшини.

Андрусівське перемир’я (1667 р.)
Сторони	Московська держава і Річ Посполита.
Зміст	— Закріплення поділу України: • Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі; • Лівобережжя й тимчасово Київ (на 2 роки) залишилися за Москвою; • Запоріжжя мало визнавати владу обох держав.
Наслідки	Річ Посполита й Московська держава юридично оформили поділ України; перемир’я стало гальмом на шляху політичного об’єднання Правобережжя й Лівобережжя та призвело до політичного занепаду козацької України.

Бахчисарайський мирний договір (1681 р.)
Сторони	Московська держава й Османська імперія.
Зміст	— Встановлення кордону між державами по Дніпру. — Визнання Лівобережної України, Києва із навколишніми містами та Запорожжя за Московією, а Південної Київщини й Поділля — за Туреччиною. — Зобов’язання сторін не споруджувати та не відбудовувати укріплення між Південним Бугом і Дніпром, а також не заселяти ці землі.
Наслідки	Примирення інтересів Москви і Стамбула повним розоренням українських земель між Південним Бугом і Дніпром.

Вічний мир (1686 р.)
Сторони	Московська держава і Річ Посполита.
Зміст	— Визнання Лівобережжя, Запорожжя й Києва з околицями за Московією, а більшої частини Правобережжя (Північна Київщина й Волинь) — за Польщею. — Визнання за Польщею Поділля, якщо та згодом відвоює його в Туреччини. — Правобережні землі Подніпров’я, спустошені польськими й турецько-татарськими військами, мали залишитися незаселеними. — Вступ Росії й Польщі у спільний військовий союз, спрямований проти Османської імперії та Кримського ханства.
Наслідки	Узаконення на міжнародному рівні поділу України.

Правобережна Україна

— Рішення польського короля узаконити козацьке військо на Правобережжі: створення 4-х козацьких полків; створення у містах і селах органів козацького самоврядування.

— Активна участь відновлених козацьких полків у війні з Туреччиною.

— Загострення конфлікту між козацтвом і шляхтою через земельні володіння.

— 1699 р. — ухвалення польським сеймом рішення про ліквідацію козацького війська на Правобережжі після підписання перемир’я з Османською імперією.

— Занепад Правобережжя; закріпачення селян.

Запорізька Січ у складі Гетьманщини

Особливості статусу

— Підпорядковувалася гетьманові, зберігаючи автономію; за наступників Б. Хмельницького часто відігравала роль опозиції гетьманській владі; таку політику підтримувала Москва, щоб послабити гетьманську владу.

— Відігравала роль захисника від турецько-татарських нападів.

— 1663-1667 рр. — відправлення на Січ московських військових загонів, які мали слідкувати за подіями на Січі; будівництво московських фортець.

Отаман І, Сірко

— Обирався кошовим отаманом 8 разів.

— Активна боротьба з татарами і турками: прибл. 60 битв (жодного разу не зазнав поразки); визволення з рабства прибл. 100 тис. полонених.

— Постійна зміна політичної орієнтації: не склав присяги на вірність російському цареві в 1654 р., але протистояв гетьманам І. Виговському та П. Тетері через їхню пропольську політику; після Андрусівського перемир’я перебував в опозиції Москві й водночас воював з татарами.

Господарське життя

— Розвиток скотарства, промислів: хліборобство не набуло значного розвитку через набіги татар.

— Основна форма господарювання — хутірські господарства — зимівники.

— Високий рівень ремісничого виробництва.

— Торгівля з Правобережжям, Гетьманщиною, Річчю Посполитою, Кримським ханством, Туреччиною.

Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України

— Колонізація Слобожанщини переважно українськими козаками і селянами та кріпаками-втікачами з Московії:

• XV — на початок XVI ст. — поява перших колоністів на так званому Дикому полі;

• перша половина XVII ст. — наступна хвиля колонізації, пов’язана з козацько-селянськими повстаннями на Правобережжі;

• друга половина XVII ст. — активізація переселення після поразки козацької армії під Берестечком (1651 р.) та під час Руїни.

— Надання для заохочення переселенців певних свобод — «слобод» (звільнення від податків); поселення стали називати слободами, а територію — Слобожанщиною.

— Виникнення міст: Острогозьк, Суми (1652 р.), Охтирка, Харків.

— Формування 5-ти полків: Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський.

— Відсутність посади гетьмана.

— Підпорядкування білгородському воєводі.

— Обрання на козацьких радах полковників, яких затверджував цар; полкову старшину обирали довічно.

— Дія права займанщини: поселенці могли брати стільки землі, скільки могли обробити; кожний полк мав фонд незаселених земель, звідки нові козаки могли отримати наділ; селяни, як і в Гетьманщині, оселялися переважно на старшинських землях.

ТЕМА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ наприкінці XVII —

 у першій половині XVIII ст.

Гетьманування Івана Мазепи (1687-1709 рр.)

— 1687 р. — укладення з Росією «Коломацьких статей»:

• підтвердження козацьких прав і привілеїв;

• козацький реєстр — 30 тис. осіб; збереження компанійських полків;

• обмеження впливу гетьмана й генеральної старшини;

• розміщення в Батурині московських стрільців для контролю над гетьманом;

• заборона українським купцям торгувати в Московському царстві та Кримському ханстві.

— Прагнення об’єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя та Слобожанщину в єдиній Україні.

— Проведення на початку гетьманування промосковської політики, сподівання за підтримки Москви розширити територію Гетьманщини.

— 1689 р. — участь у другому Кримському поході (завершився невдало).

— 1696 р. — взяття російськими й українськими військами Азова.

— Наділення землями та привілеями козацької старшини.

— Надання пільг організаторам мануфактур; сприяння розвитку вівчарства, конярства, соляного промислу, виробництву селітри тощо.

— Запровадження дводенної панщини для селян.

— Придушення селянських повстань та виступів опозиції.

— Опікування розвитком української культури (реставрація та будівництво церков; підтримка Києво-Могилянської колегії, яка отримала статус академії; створення Чернігівського колегіуму тощо).

Північна війна та Україна

Північна війна — війна антишведського союзу (Річ Посполита, Саксонія, Данія, Росія) проти Швеції, яка тривала протягом 1700-1721 рр.

— Надання Україною активної допомоги Росії на початку війни.

— Участь козаків у воєнних діях у Прибалтиці, Пскові, Білорусі.

— 1708 р. — укладення українсько-шведського союзу, спрямованого проти Петра І, за яким Україна мала надати Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція мала забезпечити звільнення України від влади Москви.

Передумови укладення договору зі Швецією

— Прагнення Петра І цілком підпорядкувати Україну.

— Експлуатація людських і матеріальних ресурсів України; економічне виснаження; вивезення населення на будівництво доріг, каналів, міст; використання козаків під час війни як «гарматного м’яса».

— Обурення політикою Петра І в Україні, наполягання козацької верхівки на пошуках нового союзника.

Перебіг подій

— Жовтень 1708 р. — вступ війська Карла XII на територію України.

— Перехід на бік шведів І. Мазепи, до якого приєдналися 8 тис. запорозьких козаків на чолі з К. Гордієнком.

— Відмова більшості населення підтримати гетьмана (далася взнаки соціальна політика гетьмана; цей крок І. Мазепи був несподіваний, адже союз зі Швецією був таємний).

— Швидкі й рішучі дії Петра І проти І. Мазепи, якого цар представив зрадником; царський терор в Україні:

• 1708 р. — знищення гетьманської столиці — Батурина;

• 1709 р. — зруйнування російськими військами під командуванням О. Меншикова Запорозької Січі;

• 1709 р. — Полтавська битва, під час якої шведи були розгромлені; І. Мазепа не пережив поразки і помер.

Повстання під проводом С. Палія (1702-1704 рр.)

Паліївщина — національно-визвольне повстання на Правобережжі.

Причини	— Розпуск польським урядом козацьких формувань у зв’язку з передачею Туреччиною Правобережжя Речі Посполитій, через що відпала потреба в козацтві. — Заселення спустошених земель Правобережжя селянами й козаками; повернення польської шляхти, яка прагнула відновити свої володіння.
Територія	Поділля, Брацлавщина, Київщина, Східна Волинь.
Перебіг подій	— Початок селянських заворушень на Поділлі та Брацлавщині, згодом — поширення на Київщину та Східну Волинь. — Перехід на бік повстанців усіх правобережних полків; захоплення козаками Білої Церкви, а згодом Немирова. — 1704 р. — входження на Правобережжя російських військ і козаків на чолі з І. Мазепою.
Результати	Придушення повстання спільними діями польських і російських військ; перехід Правобережної України під управління І. Мазепи.

Конституція П. Орлика (1710 р.)

Конституція П. Орлика — угода, укладена під час обрання П. Орлика гетьманом; підписана ним, старшиною та запорожцями.

Основна ідея	Вимога обмежити владу гетьмана і прагнення старшини відігравати провідну роль у суспільно-політичному житті України.
Зміст	— Україна — суверенна держава у складі Чернігівського, Брацлавського і Київського воєводств під протекторатом Швеції. — Поділ влади на 3 гілки: законодавча (Генеральна рада), виконавча (гетьман і генеральна старшина), судова (Генеральний суд). — Обмеження гетьманської влади участю Генеральної військової ради (парламенту) в державному управлінні. — Виборність урядів полковників і сотників. — Бюджетом відає генеральний скарбничий. — Соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звільнялися від податків та повинностей.
Наслідки	— 1711 р. — похід П. Орлика, із загонами поляків і татар на Правобережжя; підрив авторитету П. Орлика вилазками татар на Слобожанщину, внаслідок чого військо залишили українські козаки й міщани; відповідно гетьман змушений відступити під тиском московської армії. — 1711 р. — підписання між Москвою і Туреччиною Прутського договору, за яким: Туреччині повертався Азов; Москва мала зруйнувати частину своїх фортець у степовій Україні; Москва відмовлялася від претензій на Правобережжя; П. Орлику не дісталося навіть Правобережжя, захоплене Польщею. — 1713 р. — ліквідація козацтва на Правобережній Україні.

Обмеження автономії Гетьманщини

Гетьманування І. Скоропадського (1708-1722 рр.)

— 1709 р. — видання Петром І «Рішительного указу» («Решетилівських статей»), за яким встановлювався контроль за збиранням податків і витратами на утримання козацького війська та гетьманської адміністрації; збільшувалася кількість російських залог на Лівобережжі; прийняття іноземних послів можливе лише в присутності царського представника.

— Запровадження при гетьмані посади міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду.

— Перенесення гетьманської резиденції до Глухова (ближче до російського кордону), у якому перебували два російські полки.

— Призначення старшини Петром І, зокрема росіян і німців, які не зважали на гетьмана й отримували великі маєтності в Україні.

— Заборона вивозити з Гетьманщини будь-які товари, що гальмувало розвиток торгівлі; Запоріжжю оголошена економічна блокада.

Перша Малоросійська колегія (1722-1727 рр.)

Малоросійська колегія — установа Російської імперії, утворена 1722 р. для контролю за діяльністю гетьмана й генеральної старшини.

Склад: 6 російських чиновників на чолі з С. Веляміновим.

— Стягування податків до царської казни, провіанту для російської армії.

— Розміщення на території Гетьманщини російських військ.

— Контроль над діяльністю Генеральної військової канцелярії, за роздачею земель старшині й офіцерам.

— Розгляд апеляцій на судові рішення українських судів.

П. Полуботок (1722-1723 рр.)

— 1722 р. — призначення наказним гетьманом П. Полуботка.

— Намагання відновити українську автономію:

• 1723 р. — укладення у військовому таборі Коломацьких петицій — звернення до Петра І з вимогою відновлення державних прав України; були залишені без відповіді;

• друге звернення до царя, яке закінчилося викликом гетьмана та старшини до Петербурга, де їх заарештували й кинули в Петропавлівську фортецю (там вони перебували до смерті Петра І у 1725 р.; Полуботок помер у в’язниці).

Гетьманування Д. Апостола (1727-1734 рр.)

— 1727 р. — відновлення гетьманства у зв’язку зі смертю Петра І та наближенням війни із Туреччиною; укладення «Рішительних пунктів», за якими: генеральну старшину й полковників мали обирати козаки; козацьке військо — 3 полки (по 500 осіб), що підпорядковувалися російським воєначальникам.

— Зменшення кількості росіян у гетьманському уряді, обмеження кількості російських військ в Україні.

— 1734 р. — заснування Нової Січі на р. Підпільній; поділ на адміністративно-територіальні одиниці — паланки.

— Укладення «Зводу» українських законів.

— Проведення ревізії державних земель; повернення незаконно захоплених земель у державне володіння; чітке визначення бюджетних видатків України.

— Вирядження людей на будівництво «Української лінії» — оборонних споруд від Дніпра до Дінця.

Правління гетьманського уряду (1734-1750 рр.)

Правління гетьманського уряду — орган, утворений російським царським урядом після смерті Д. Апостола для управління Гетьманщиною і Слобідською Україною.

Склад: 6 осіб, половина з яких були українцями, половина — росіянами на чолі з князем О. Шаховським.

— Свавільне втручання російських чиновників у всі сфери суспільного життя Гетьманщини; терор «Таємної канцелярії».

— Русифікація українського населення.

— Ускладнення ситуації російсько-турецькою війною (1735-1739), під час якої Україна стала основною базою для російських військ, постачальником матеріальних та людських ресурсів.

Розвиток культури й освіти. Кисво-Могиляяська академія

Освіта

— Початкова освіта: зростання кількості шкіл, які утримувалися на кошти громади; вчителювання мандрівних дяків.

— Середня освіта: діяльність Чернігівського, Харківського й Переяславського колегіумів на Лівобережжі, Львівського, Каменецького та Луцького — на Правобережжі.

— Вища освіта: діяльність Києво-Могилянської академії (заклад отримав статус академії 1701 р.); розквіт за гетьманування І. Мазепи.

Наука

— Історична наука: перший підручник з вітчизняної історії — «Синопсис, або Стислий опис від різних літописців про початок»; «Хроніка з літописців стародавніх» Ф. Софоновича.

— Внесок у розвиток природничих наук ректора Києво-Могилянської академії Ф. Прокоповича.

Літописання

— Найдавніший — «Літопис Самовидця», автором якого вважають Ракушку-Романовського.

— Літопис Григорія Граб’янки.

— Літопис Самійла Величка.

Архітектура

— Оборонна синагога в Жовкві (1692-1698).

— Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві (1696-1701).

— Преображенська церква у Великих Сорочинцях (1732).

Образотворче мистецтво

— Творчість художників І. Рутковича, Й. Кондзелевича.

— Ікона «Вознесіння Христове» з іконостасу монастиря Скит Манявський Й. Кондзелевича.

— Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ» І. Мигури.

ТЕМА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в другій половині XVIII ст.

Гетьманування Кирила Розумовського (1750-1764 рр.)

— Перенесення резиденції до Батурина; підпорядкування адміністрації гетьмана Запорізької Січі й Києва; виведення з України російських військ.

— Військова реформа: уніфікація зброї та уніформи, вдосконалення артилерії.

— Судова реформа: запровадження шляхетського, земського (розглядав цивільні справи) і підкоморського (розглядав земельні справи) судів.

— Обов’язкове навчання козацьких дітей, план відкриття в Батурині університету.

— Збирання старшинських з’їздів — Генерального зібрання.

— 1764 р. — остаточна ліквідація гетьманства: видання царського указу про ліквідацію гетьманської влади.

Діяльність Другої Малоросійської колегії (1784-1786 рр.). Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація Запорозької Січі

Друга Малоросійська колегія — установа Російської імперії з управління Лівобережною Україною після ліквідації інституту гетьманства під керівництвом П. Румянцева.

Мета діяльності: ліквідація залишків української автономії; закріпачення селян; контроль над економічним розвитком України; збільшення збору податків із населення.

Ліквідація автономного устрою Гетьманщини
1765 р.	Ліквідація козацьких полків на Слобожанщині, які були перетворені на гусарські полки; на території полків утворена Слобідсько-Українська губернія.
1765-1769 рр.	Проведення Генерального опису Малоросії: проведено перепис населення, наведені дані про повинності й податки, здійснений опис населених пунктів.
1775 р.	Остаточна ліквідація Запорозької Січі; останній кошовий отаман — П. Калнишевський (засуджений і засланий до Сибіру); перехід близько 5 тис. козаків на територію Туреччини, де вони заснували Задунайську Січ.
1781 р.	Ліквідація полково-сотенного устрою Лівобережної Гетьманщини та Слобожанщини, запровадження імперського адміністративного поділу на намісництва.
1782-1786 рр.	Ліквідація Генерального суду, полкового й сотенного правління, інших адміністративних і судових установ колишньої Гетьманщини.
1783 р.	Остаточне закріпачення селян.
1785 р.	Поширення на Україну «Жалуваної грамоти дворянству», за якою козацька старшина урівнювалася в правах із російським дворянством.
Гайдамацький та опришківський рухи
Гайдамацький рух	Опришківський рух
Територія: Брацлавщина, Поділля, Волинь, Уманщина, Київщина.	Територія: Прикарпаття, Закарпаття, Буковина.
1768 р. — Коліївщина під проводом М. Залізняка, до якого згодом приєднався козацький загін уманського полковника І. Гонти; розгром гайдамацьких загонів після полонення лідерів.	1738-1745 рр. — повстання під проводом О. Довбуша; відрядження на придушення повстання до 2,5 тис. осіб з війська.

Зміни в становищі Правобережної України та західноукраїнських земель після поділів Речі Посполитої
І поділ (1772 р.)	Росія	Частина Східної Білорусі
	Австрія	Східна Галичина
	Пруссія	Помор’я (без Гданська)
II поділ (1793 р.)	Росія	Правобережна Україна, Центральна Білорусь
	Пруссія	Гданськ, значна частина Великої Польщі
III поділ (1795 р.)	Росія	Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські й литовські землі
	Австрія	Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з Краковом і Познанню
	Пруссія	Основна частина Великої Польщі з Варшавою

Під владою Російської імперії опинилися всі українські землі Правобережжя, за винятком Галичини, Буковини й Закарпаття, що перебували в складі Австрійської імперії.

Реформи Марії Терезії та Йосифа II й українські землі
Адміністративна	— Поділ Королівства Галичини та Лодомерії на округи, очолювані старостами; у селах влада належала мандаторам; містами управляли магістрати, згодом — міські ради; центр — Львів.
Аграрна	— Обмеження панщини 3-ма днями на тиждень; заборона недільної панщини, примусових робіт. — 1780-1782 рр. — ліквідація особистої залежності селян в Австрійській імперії; надання селянам мінімальних громадянських прав (одружуватися, навчати дітей). — 1789 р. — ліквідація панщини Йосифом II; скасування цього рішення після смерті імператора.
Освітня	— 1777 р. — шкільна реформа, яка надавала право навчати дітей у початковій школі рідною «материнською» мовою. — Відкриття у Відні семінарії «Барбареум» для навчання греко-католицького духовенства.
Релігійна	— Зрівняння в правах католицької, протестантської та греко-католицької церков; рівні права у прийнятті на державну службу.
Наслідки	— Позитивний вплив реформ на модернізацію краю. — Позитивні зміни в становищі селян і греко-католицької церкви. — Поширення прихильного ставлення українців до Габсбургів. — Посилення німецького впливу.

Культура України в другій половині XVIII ст.
Наука	— Діяльність видатного філософа, гуманіста, просвітника Г. Сковороди. — Участь ректора Києво-Могилянської академії Ф. Прокоповича у створенні Російської Академії наук.
Література	— 1798 р. — видання «Енеїди» І. Котляревського — першого твору, написаного розмовною українською мовою.
Музика	— Видатні композитори: М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель.
Архітектура	— Домінування бароко; поява класицизму. — Видатні архітектори — І. Григорович-Барський, С. Ковнір. — Собор святого Юра у Львові (1746-1762). — Андріївська церква в Києві (1747-1757). — Ратуша в Бучачі (1751). — Покровська церква в Києві (1766). — Троїцький собор у Новомосковську (1773-1778), собор спорудив народний майстер Я. Погребняк. — Успенський собор Почаївської лаври (1771-1783). — Палац Кирила Розумовського в Батурині (1799-1803).
Скульптура	— Скульптурна група Св. Юрій-Змієборець на фасаді собору святого Юра у Львові. Скульптор І.-Г. Пінзель.