"Скринька порад" для батьків

14.09.2022р. Батьківські збори "Труднощі адаптації дитини до навчання (в умовах воєнного стану)"

24.05.22р. Батьківськи збори

«Закінчення навчального року. Успіхі та виклики. Перспективи на 2022/2023 н.р.»

 Дистанційне навчання під час війни

Як МОН рекомендує організовувати дистанційне навчання?

Водночас Міністерство освіти і науки радить педагогам проводити вдвічі менше занять, ніж у довоєнний час.

Решту часу варто присвятити роботі в асинхронному режимі:

• спілкуванню з дітьми у месенджерах;
• роботі з онлайн-ресурсами (ВШО, На урок тощо);
• виконанню дітьми вправ та завдань, що передбачають психологічне розвантаження, техніки врегулювання емоційного стану тощо.

МОН наголошує, що методи роботи з учнями слід добирати відповідно до навчального предмета, віку школярів та їхніх інтересів. Вчителям радять надавати перевагу пошуковим та творчим методам роботи.

"В умовах війни бесіда або діалог кращі за інструкції чи розповіді, а творче завдання – за вправи. Онлайн-ігри, як можна використовувати під час навчання: "365° за шкалою медіаграмотності", "Пригоди Літератуса" і "Медіазнайко"", – відзначають у відомстві.

Наразі складно налагодити групову чи колективну форму роботи, тому МОН радить робити акцент на дискусійних та партнерських варіантах організації навчання.  

"Під час проведення онлайн-занять бажано залучати учнів до активної роботи, висловлювання своїх ідей та пропозицій, надавати можливість їм спілкуватися між собою.

Доцільним також буде проведення індивідуальних зустрічей з новоприбулими учнями з метою представлення закладу освіти як ефективного та безпечного освітнього простору і/або створення стислих інформаційних листів аналогічного змісту", – підкреслили у МОН.

Також вчителям дозволено самостійно визначати кількість годин навчання та зміщувати початок першого уроку принаймні на годину пізніше, адже діти можуть погано спати вночі через повітряні тривоги або психологічно нестабільний стан.

Який метод навчання може бути найбільш ефективним в умовах війни?

Відновлення навчального процесу зараз – це більше не про конкретні досягнення у вивченні математики чи іноземної мови, а про психологічну підтримку дітей у складний час, наголошує екс-глава Міністерства освіти і науки Лілія Гриневич.

"Навчальний процес, що відновлюється дистанційно, не може бути ефективним у звичному для нас розумінні", – підкреслює Лілія Гриневич.

Вона вважає, що наразі не можна оперувати таким поняттям як "рівний доступ до освіти", незважаючи на, безумовно, корисні ініціативи Міністерства освіти і науки, як-от Всеукраїнська школа онлайн з всеукраїнським розкладом, онлайн-уроки по телебаченню, навіть онлайн-дитсадок і сила-силенна інших платформ для дистанційного навчання.

Водночас у деяких регіонах України, на щастя, відносно спокійно. Дітей, які проживають на цих територіях, потрібно максимально залучити до навчального процесу, наголошує Лілія Гриневич.  

"Усіх дітей, які мають можливість навчатися, варто залучити до освітнього процесу для того, щоб вони відволікалися, почали знову пізнавати і цікавитися чимось новим, а не лише війною", – вважає екс-міністерка освіти.

Співзасновниця ГО "Смарт освіта" та "Батьківський контроль" Іванна Коберник назвала ключовий принцип, на якому має ґрунтуватися освітній процес в умовах війни – гнучкість.

За її словами, готовність до гнучких рішень під час дистанційного навчання – це не лише синхронні онлайн-уроки і не скидання номерів вправ і сторінок підручника у батьківські чи учбові чати.

"Це – не дистанційне навчання навіть в мирний час", – підкреслила Коберник.

Водночас вона переконана, що навчання у приватних дистанційних школах може бути більш ефективним. Однак і тут є перепона: такий спосіб здобувати знання вимагає стійкого інтернет-зв'язку.

Для тих, у кого його немає, існують розроблені маршрутні листи з докладним описом, ресурсами, завданнями з кожної теми кожного уроку.

"Досвід дистанційного навчання при пандемії залишив нам чимало інструментів, зокрема Всеукраїнську школу онлайн, і кращі цифрові навички вчителів. Але все одно головне – безпека", – наголосила Іванна Коберник.

Водночас голова комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак вважає найбільш ефективним форматом дистанційного навчання в умовах війни онлайн-роки в режимі реального часу.

При цьому підкреслив, що наразі школи замість найефективнішого формату навчання вимушено обирають доступний, що є цілком логічним.

"Як на мене, то повноцінне онлайн-спілкування в режимі реального часу, наприклад в Zoom, – найбільш ефективний спосіб дистанційного навчання. Однак, зараз ми обираємо серед доступних варіантів.

Ми розуміємо, що не всі можуть підключитися до інтернету, тому треба виходити із ситуації в регіоні. Школи змушені обирати не найбільш ефективний механізм проведення дистанційного навчання, а найбільш доступний", – наголосив Бабак.

При цьому зараз навіть у відносно спокійних регіонах лунають сирени, тому навчатися онлайн у режимі реального часу не завжди можливо, адже учні повинні йти в укриття.

Чи доцільно оцінювати знання учнів під час війни?

Якщо коротко – так, переконана екс-міністерка освіти Лілія Гриневич. Свою думку вона аргументувала так:

"У регіонах можуть бути відмінності у підходах, але оцінювати дітей треба.

Питання – як? Оцінювання необхідне, тому що дитині потрібен зворотний зв'язок.

Коли вона відчуває, що вчитель помічає її присутність і чи зробила вона якесь завдання, чи відповіла на якесь питання – це також прояв уваги вчителя до самої дитини. Це її мотивує. А мотивація має велике значення для того, щоб підвищити інтерес дитини до самого процесу навчання".

Однак, за словами Гриневич, вчителі у жодному разі не повинні критикувати та аналізувати прогалини у знаннях, вказуючи на недоліки. Зараз, коли діти в умовах війни переживають стрес, оцінювання знань має нести позитивний і заохочувальний характер навіть тоді, коли вдається не все.

"Дітям частіше потрібно говорити, які вони молодці, що у таких складних умовах вони продовжують вчитися й й досягати результатів. 

Позитивні мотивація та оцінювання старань дитини мають величезне значення для неї", – підкреслила Лілія Гриневич.

Такої ж думки і співзасновниця ГО "Смарт освіта" і "Батьківський контроль" Іванна Коберник. Питання оцінювання вона вважає "чутливим", однак теж переконана, що вчителі мають давати дітям зворотний звʼязок.

Вона підкреслила, що оцінювання знань допомагає школярам рухатися далі – у такий спосіб вони вдаються до конструктивного самоаналізу; розуміють, що треба покращити, а що у них вже вдається добре.

При цьому Іванна Коберник наголосила, що "бальні оцінки точно мають відійти на другий план". 

Нагадаємо, Державна служба якості освіти розробила рекомендації для шкіл, за якими вони мають оцінювати результати учнів в поточному навчальному році.

Джерело: https://life.pravda.com.ua/society/2022/04/8/248148/

25.01.22р. Батьківські збори

"Результативність освітнього процесу

 за І семетр. Проблеми та їх вирішення"

12 порад для успішного навчання

Вчитися - нелегка праця. Щодня доводиться відвідувати заняття, запам’ятовувати величезну кількість нової інформації, вести конспекти, відповідати на питання вчителів і писати контрольні роботи. А вдома навалюються домашні завдання, величезні параграфи з незавжди потрібною і зрозумілою інформації, маса письмових завдань, вірші, лабораторні, реферати. А якщо додати величезну кількість гуртків і репетиторів, то зовсім не дивно, що при такому графіку не багато школярів витримують такий ритм життя, хтось починає прогулювати уроки, не виконувати домашні завдання.

1. Правильно постав задачу! Не думай, як змусити себе вчитися, а думай, як почати добре вчитися. Не примушуй себе (підсвідомість буде чинити опір насильству), а плануй! Постав мету отримати в семестрі по предмету "Х" на бал більше, ніж зараз, і підсвідомість тут же знайде шляхи вирішення цього завдання.

2. Знайди мотив (причину, стимул) вчитися добре. Мотивація може бути різна: найчастіше це якась перспектива (приз). Вона може бути близькою (Після вдало складених іспитів я поїду в табір) або довгострокової (Ось вивчусь і стану президентом!). Мотивація у кожного своя.

3. Облаштуй робоче місце. Банально, але факт. Можливо, лежачи на дивані з планшетом приємніше займатися, але доведено, що в лежачому положенні людина розуміє і запам’ятовує гірше і повільніше, це пов’язано з фізіологією.

4. Зміни стиль одягу. Природно, одяг сам по собі не може змусити вчитися, але стиль може. Одягни на себе стиль хорошого учня акуратно і строго. Спробуй, і ти відчуєш зміни як з боку оточуючих, так і всередині себе.

5. Перетвори нудне в творче! Наприклад, скористайся методом асоціативних карт. Це стосується ведення конспекту: записуй лекцію або параграф не суцільним текстом, а використовуй кольорові ручки, маркери, цитати, таблиці, схеми і замальовки. Тим самим ти перетвориш нудну лекцію в захоплююче заняття, легше запам’ятаєш інформацію і розвинеш своє креативне мислення. Використовуй метод асоціацій при запам’ятовуванні, сприймаючи текст не буквально, а через аналогії. Ну, наприклад, назву ліків Ереспал проведи через асоціацію Ерік спав (на лекції).

6. Заохочуй себе за успіхи.

7. Найважче почати. Лінь не дає зробити перший крок. Іноді завдання займає всього 15 хвилин, але ти знаходиш купу відмовок, щоб його не починати. Зрозумій, поки ти відтягуватимеш час початку роботи, ти посилаєш в мозок негативні емоції. В результаті, крім втрати часу, отримуєш поганий настрій, а завдання все одно доведеться виконувати

8.Вчися добре з першого дня! На підйомі новизни після відпочинку з’явиться режим і звичка, які допоможуть надалі.

9. Роби більше в класі, щоб менше робити вдома.

10. Влаштуй змагання. З батьками, з друзями. Можна навіть посперечатися.

11. Плануй свій день. Чітко розділяй час на навчання і на відпочинок.

12. Розвивай силу волі. Вона стане в нагоді не тільки в навчанні

 

16.11.21р. Батьківські збори "Секрет формування стійкої мотивації до навчання"

 Як допомогти дитині стати успішним учнем: поради для батьків

Багато батьків не знають, що робити, аби їхні діти були успішними учнями. У цьому вам допоможуть такі поради:

• Підтримуйте дитину в її бажаннях. Дитина, незалежно від віку, хоче, щоб її приймали. Бажання в прийнятті, любові - головні потреби не тільки діток, а й батьків.
•  Дитина повинна вільно самореалізуватися, бути самостійною у своїх бажаннях. Не варто направляти його на цілі, які вам здаються найбільш важливими. Захоплення дитини може вам здатися неправильним, але вона все одно буде шукати в цьому важливе для самого себе, власного розвитку.
•  Прислухайтеся до своєї дитини, вислуховуйте її, підтримуйте в навчанні і нових починаннях.
• Заохочуйте дитячі досягнення, не лайте, якщо дитина помилилася. Дитина повинна повірити у власні сили, в цьому ви повинні їй допомогти. Після цього він відчує, що впорається з багатьма труднощами на тернистому шляху освіти.Допомагайте дитині
• Створіть такі умови, щоб дитина звикала до самостійності. Багато батьків роблять помилку, коли допомагають синові або доньці робити уроки, щоб ті не робили багато помилок. 
• Якщо ви будете страхувати дитину, вона не зможе робити щось самостійно надалі. На помилках вчаться.
• Навчайте дитину соціальних навичок. Розмовляйте з дитиною, розмовляйте з нею. Вчіть, щоб він міг висловлювати власні почуття, поважати оточуючих співрозмовників. 
• Стежте за промовою дитини, щоб вона грамотно говорила, будувала пропозиції, формувала свої думки. Дайте йому можливість висловитися.
•  Обговоріть з підлітком ситуацію, яка з ним трапилася. Дізнайтеся подробиці, його ставлення, побудуйте дружній діалог, просто проводьте з дитиною більше часу.
• Вчіть підлітка орієнтуватися в світі інформації, щоб він перевіряв її, структурував. Одна з важливих навичок - це можливість швидко обробляти інформацію. 
• Знати, де саме знайти ту чи іншу інформацію, правильно її записати - початковий крок до успішного навчання. Ваша дитина також має розшифровувати отриману інформацію, структурувати та аналізувати дані, таблиці.
• джерело:https://publish.com.ua/ditlakhy-i-dity/50-porad-yak-stati-uspishnim-uchnem-dlya-ditej-yak-dopomogti-ditini-buti-uspishnoyu-v-shkoli-poradi-dlya-batkiv.html

Батьківські збори 22.09.21р.

Тема: «Співпраця школи та родини у формуванні соціальної та суспільної активності учнів. Особливості адаптації школярів до освітнього процесу»

Особливості підліткового віку. Правила реагування батьків на ознаки стресу в дітей.

Основою складності підліткового віку є виключно швидкий темп змін, які відбуваються в цей період: у фізичному і психічному стані підлітка

Вони не стали ще дорослими, але вже й не діти. До них треба мати велике терпіння, ставитися з делікатністю, бути розважливим, треба заспокоювати їх, не принижувати!

Особливості соціально-психологічного розвитку підлітка

1.Триває розвиток і становлення психіки. Постійно включати у нові види навчальної і поза навчальної діяльності.

2. Формуються моральні переконання. Цілеспрямовано працювати над формуванням почуттів і переконань, усвідомлення духовно- моральних якостей.

3. Відчуття дорослості. Коли говорять, що дитина дорослішає, мають на увазі становлення його готовності до життя в суспільстві дорослих людей, причому як рівноправного учасника цього життя. До реальної дорослості далеко — і фізично, і психологічно, і соціально, але так хочеться! Він об’єктивно не може включитися в доросле життя, але прагнути до неї і претендує на рівні з дорослими. Змінити вони поки нічого не можуть, але зовні наслідують дорослим. Звідси і з’являються атрибути «псевдодорослості»: куріння сигарет, тусовки біля під’їзду, поїздки за місто (зовнішній прояв «я теж маю своє особисте життя»). Копіюють будь- які відносини. На формування почуття дорослості суттєвий вплив справляє система відносин, у який включений підліток — визнання( або невизнання) його дорослості батьками, вчителями,друзями

4.Прагнення до самостійності. Стосунки з дорослими, зокрема з батьками й педагогами, стають складнішими, особливо, коли старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитись до нього, як до дитини.

Треба враховувати вразливість, емоційність, суперечності отроцтва. Скажімо, з одного боку підлітки непримиренні до зла, прагнуть справедливості, «готові вступати в боротьбу з найменшим відхиленням від істини, а з другого боку—не вміють ще розібратись у складностях життя, не знають, у чому ж істина. Друга суперечність полягає у прагненні підлітка бути нехорошим і небажанні, щоб його виховували; третя—у прагненні показати себе, самоутвердитись і невмінні це зробити; є глибока потреба в пораді, допомозі—і водночас небажання звернутись до старшого. У підлітка з’являється своя позиція. Він рахує себе вже досить дорослим і відноситься до себе як до дорослого.

Прагнення до самостійності виражається в тому, що контроль і допомога відкидаються. Все частіше від підлітка можна чути: «Я сам все знаю!» І батькам доведеться тільки змиритися і постаратися привчити своїх чад відповідати за свої вчинки. Це їм стане в нагоді по життю. На жаль, подібна «самостійність» — ще один з основних конфліктів між батьками і дітьми в цьому віці. З’являються власні смаки і погляди, оцінки, лінії поведінки. Найяскравіше — це поява пристрасті до музики певного типу.

Особливості особистості підлітка можна досить точно охарактеризувати двома словами — прагнення до самостійності. Воно накладає відбиток на всі сторони особистості, поведінку та відчуття. «Намагаюся бути самостійним, хоча не дуже вмію». Даний етап супроводжується наступними моментами:

1) Є своя думка, не завжди правильна.

2) Вважає свою думку достеменно правильною.

3) Не рахується з думкою батьків.

4) Чинить так, як хоче.

5) Є прагнення спробувати все, що роблять його однолітки та дорослі (покурити, спробувати алкоголь і так далі).

6) Вважає, що він все може і з ним нічого не станеться (не піклується про власну безпеку).

5.Провідна діяльність- інтимно- особистісне спілкування з ровесниками. Емоційне спілкування пронизує все життя, воно накладає відбиток і на навчання, і на заняття поза уроками, і на взаємини з батьками, викладачами. Будь-який підліток мріє про нерозлучного друга. При чому про такого, якому можна було б довіряти «на всі 100», як самому собі, який буде вірний, не дивлячись ні на що. У другу шукають схожості, розуміння, ухвалення. Друг задовольняє потребу в саморозумінні. Практично, друг є аналогом психотерапевта. Дружба носить виборчий характер, зрада не прощаться.

6. Джерело конфліктів — зовнішній вигляд. Змінюється хода, манери, зовнішній вигляд. Зовнішній вигляд підлітка часто стає джерелом постійних непорозумінь і навіть конфліктів в сім’ї. Батьків не влаштовує ні молодіжна мода, ні ціни на речі, такі потрібні їх дитині. А підліток, вважаючи себе унікальною особою, в той же час прагне нічим не відрізнятися від однолітків. Він може переживати відсутність куртки — такий же, як у всіх в його компанії, — як трагедію

Одна із небезпек цього періоду — це нудьга і лінощі. Підлітки прагнуть гострих відчуттів, тікають від нудьги за будб- яку ціну. Залучення до таких занять як читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом, що позитивно впливає на формування особистості.

Залучення підлітка до такої діяльності, що лежить у сфері інтересів дорослих, але в той же час дає можливості йому реалізувати і затвердити себе на рівні дорослих.

Зниження прояву агресії шляхом відвідування спортивної школи, щоденної гімнастики вдома з використанням гантелей, еспандера, залізних гир, боксерських рукавичок (нехай підлітки стукають один одного в мирній бійці, даючи вихід енергії, що накопичилася, щоб агресія не накопичувалася подібно до статистичної електрики, що має властивість вибухати болючими розрядами.

Не пред’являти підліткові завищену вимогу, не підтверджену можливістю дитини. Чесно вказувати підліткові на його успіхи та невдачі (причому успіхи пояснювати його здібностями, а невдачі — недостатньою підготовкою).

Для успішного проходження і оптимізації розвитку самостійності дитини батькам необхідно:

• Аргументувати заборони;
• Обговорювати: якщо ти вчиниш так, то які будуть наслідки (зіпсуєш своє здоров’я, можеш потрапити в погану компанію, з тобою може трапитися щось лихе тощо);
• Рахуватися з думкою підлітка (інакше він не навчиться зважати на вашу думку);
• Не вважати свою позицію на 100% правильною;
• Підтримувати підлітка, хвалити (можливо навіть не зовсім заслужено, для підвищення його впевненості в собі);
• Не лаяти його друзів або тих, з ким він зустрічається (марно, викличете лише заперечення і негатив), хіба що тих, з ким він вже розлучився або посварився;
• У суперечках намагайтеся домовитися.

Ми повинні виявити розуміння і тактовність щодо всіх змін, що відбуваються із підлітком. Необхідно розвивати вольову поведіну, навчити планувати свій час, розвивати позитивне мислення.

Причиною стресу у підлітків може бути що завгодно, що викликає у них страх і тривогу. Це може включати розлуку з домом, перехід у новий навчальний заклад або переїзд у нове місце, розлука з батьками або опікунами, переживання щодо навчання і спілкування з однолітками.

Загальні ознаки стресу у підлітків:

• Загострені емоції: агресивні реакції, тривожні прояви;

• Посилення страхів, поява випадкових страхів, яких раніше не було;

• Низька самооцінка

• Бунтарська поведінка

• Відмова від їжі, порушення сну;

• Підвищена активність або навпаки замкненість, пасивність (в залежності від типу нервової системи);

• Послаблення імунітету, загострення хронічних хвороб;

• Головні болі та болі в шлунку

• Недовіра до всього світу

• Часта травматизація;

• Постійний пошук самовираження через конфлікти з однолітками, незадоволення.

Наступні психологічні рекомендації (поради) допоможуть Вам прибрати стрес з життя дитини:

• Дізнайтеся про почуття Вашої дитини.

• Створіть атмосферу довіри і завірте дитину, що на помилках вчаться.

• Підтримуйте і цінуйте свою дитину.

• Демонструйте турботу, тепло і любов. Частіше обіймайте дитину.

• Ставте чіткі обмеження, але не будьте занадто суворими; підкреслюйте важливість співробітництва, а не змагання. Не перезавантажуйте графік своєї дитини великою кількістю справ.

• Знайдіть способи, як Ваша дитина може допомагати родині.

• Звертайте увагу на те, чого хоче Ваша дитина (а не тільки на те, чого хочете ви).

Важливо допомогти дитині розвинути позитивні навички боротьби зі стресом, саме вони будуть потрібні їй у дорослому житті. Ви можете допомогти наступним чином:

1. Показуйте дитині хороший приклад. Зберігайте спокій і контролюйте гнів. Продумайте план, як скоротити стрес, і поділіться цим планом з сім’єю.

2. Сприяйте раціональному мисленню. Переконайтеся, що Ваші діти замислюються про наслідки своїх дій, розуміють Ваші дії. Допоможіть їм зрозуміти, що є фантазія і що — реальність. Наприклад, завірте учня, що це не його поведінка викликала сумні настрої (гнів, роздратованість, відчай) батьків, і він не невдаха, якщо у нього щось не виходить.

3. Контролюйте дитину, але в міру. Дозвольте дітям приймати рішення в рамках сім’ї. Наприклад, дозвольте їм облаштувати свою кімнату, вибрати сімейні заняття і допомогти приймати сімейні рішення.

4. Говоріть з ними відкрито. При відповідній ситуації обговоріть з ними свій важкий робочий день, причини свого емоційного стану. Заохочуйте їх говорити про те, що їх турбує.

5. Знайдіть фізичне заняття чи хобі, яке їх зацікавить, і заохочуйте їхній інтерес. Фізичні вправи сприяють зняттю напруги, оптимізації емоційних станів, впорядкованості думок.

6. Радьте дитині вживати здорову їжу і підкреслюйте важливість здорового способу життя.

7. Здійснюйте вплив на середовище дитини, яке має бути безпечним, константним (незмінним), передбаченим, послідовним, у якому діти мають відчувати повагу до своїх відчуттів, думок.

8. Вчіться технікам розслаблення і вчіть цьому свою дитину.

Підлітки

1. Протестують проти батьківських вимог.

2. Тягнуться до однолітків.

3. Необхідна допомога, аби навчитися контролювати власні бажання: вчасно приходити додому, розподіляти вільний час, своєчасно готуватися до занять.

4. Їх необхідно вчити бути обережними з небезпечними друзями.

5. Змагаються за статус і владу серед однолітків.

6. Все підряд тягнуть до рота — від алкоголю до наркотиків.

7. Потребують постійної батьківської уваги і допомоги (тобто повної доступності батьків для задоволення своїх потреб в спілкуванні з ними).

Поради батькам

1.      Будьте завжди чуйними до справ своїх дітей.

2.     Аналізуйте з дітьми причини їх успіхів і невдач.

3.     Підтримуйте дитину, коли їх складно.

4.     Прагніть не захищати підлітка від труднощів, а вчіть долати їх.

5.     Порівнюйте свою дитину лише з нею самою (!), обов’язково відзначаючи просування вперед.

6.     Постійно контролюйте дитину, але без гіперопіки, за принципом «Довіряй, але перевіряй!».

7.     Розповідайте дитині про свої проблеми, про те, що хвилювало вас у її віці.

8.    Будьте завжди особистим прикладом (навчайте справами, а не словами).

9.     Розмовляйте з дітьми як з рівними, поважайте їхню думку, уникайте моралізації, криків, повчальності і тим паче іронії.

10.Слідкуйте за тим, які книги читає дитина, які фільми та передачі дивиться по телевізору, які Інтернет сайти відвідує.

11.  Проявляйте інтерес до спілкування підлітка в соціальних мережах Інтернету (ВКонтакті, Однокласники, Фейсбук та інші).

12. Радьте дитині стежити за своєю зовнішністю: одягом, зачіскою, особистою гігієною.

13. У жодному випадку не забороняйте підлітку стосунків з протилежною статтю, не обходьте розмов на тему взаємин хлопців та дівчат, щоб уникнути недовіри між вами.

14. Розкажіть дитині про свої стосунки з протилежною статтю у підлітковому віці, зробивши акцент на благородстві, культурі почуттів, повазі один до одного, відповідальності один за одного.

15. Вчіть підлітка відповідати за свої вчинки.

16. Познайомтеся з друзями дитини, попросіть їх інформувати вас про способи проведення часу, але не перетворюйтесь на шпигуна, що стежить за кожним кроком дитини. Пам’ятайте: недовіра ображає!

17. Будьте для своєї дитини перш за все старшим, мудрішим другом і тільки потім люблячими батьками.

11 ефективних способів допомогти дитині повірити в себе

1. Зробіть крок назад

Запорука впевненості у собі — відчуття дитиною власної компетентності. Для цього батьки мають відступити, зменшити свою активну присутність у житті сина чи доньки та замінити її на спостереження. А самій дитині дозволити ризикувати, робити вибір, розв’язувати проблеми і доводити справи до кінця. Без практики навчитися цього неможливо.

2. Багато хвалити — шкідливо

Що таке адекватна самооцінка? Це компетентність, відчуття безпеки та батьківської підтримки. Треба дати місце першому інгредієнту, а батьки забагато передають інших. Надмірні похвали знижують планку досягнень. Якщо ви говорите дитині: «Фантастично!», вона чує, що їй більше не потрібно практикуватись. Але компетентність походить від спроб та помилок, постійного самовдосконалення. Одна з героїнь книги, багатодітна мама Саманта Маклауд каже, що можливі дві реакції на занадто щедрі компліменти.

Одні діти починають дерти носа. Вони вчаться не довіряти власним інстинктам, не розвивають критичність, оскільки довіряють батькам, а не власній оцінці своїх спроб. А доросле життя для дитини із завищеною самооцінкою обернеться важкими переживаннями, коли інші не хвалитимуть її так, як вона звикла. Скажімо, якщо мама надто радіє намальованому «головоногу», у художній школі його сприймуть не як шедевр, а як неякісну роботу.

Другий варіант: дитина розуміє, що щось не так, намагається виправдати такі аванси — прагне бути ідеальною. Це нереально, тож веде до розчарувань та комплексів. До того ж надмірна похвала підриває віру у зворотний зв’язок. Хлопчик чи дівчинка відчуває, що правди про свою роботу не дізнаєт

3. Дозволяйте здоровий ризик

Ще одна героїня книги, мати восьми дітей, яка до того ж очолює корпоративну службу догляду за дітьми в Торонто Вікторія Сопік згадує, як на вишуканій вечірці її дворічний син підіймав величезний, як на нього, глечик апельсинового лимонаду, щоб налити собі склянку. Усі гості витріщалася, коли побачили, що мама спостерігає, а не біжить на допомогу. Лимонад, дійсно, розлився, але дитина знайшла офіціантку, попросила паперовий рушник і все прибрала. Це закарбується в пам’яті як успішний досвід розв’язання проблеми. А більшість батьків, на жаль, постійно намагаються врятувати своїх дітей від невдач.

4. Дайте змогу обирати

Вже у два роки діти бачать наслідки своїх рішень, якщо штучно не захищати їх від цього. Малюк може сам вирішувати взимку, чи надягати пальто, шапку та рукавиці. Якщо дитина спробує вийти роздягненою, вона замерзне та змінить рішення. Так вона вчитиметься робити правильний вибір, орієнтуючись на свої потреби, а не на наказ дорослого.

5. Нехай допомагають по дому

Навіть найменші можуть допомагати батькам готувати їжу, накривати на стіл, заправляти ліжка. Розбита тарілка — дрібниці порівняно з внеском у формування здорової самооцінки. Діти мають бачити, що вони роблять реальні, корисні іншим речі, їхній внесок цінують, вони мають змогу продемонструвати компетентність.

6. Вчіть доводити справу до кінцяЩе один надійний спосіб підвищити віру дітей у власні сили — спонукати їх виконувати завдання, до яких вони виявляють інтерес, а потім переконатися, що вони довели це до фінальної крапки. Немає значення, яке завдання: пройти рівень у відеоіграх, збудувати з кубиків будинок для іграшок або надути зі слайма велетенську бульбашку. Навіть те, що вам здається безглуздою дитячою витівкою. Сенс у тому, що справа, доведена до кінця, дає відчуття успіху

7. Спокійно ставтеся до невдач дитини

Це погано, якщо дитина сумує, бо не може запам’ятати таблицю множення? Або не вдається танцювати так, як хочеться? Не втрачайте сон через це. Більшість батьків вважає, що невдачі зашкодять самооцінці їхніх дітей, але насправді це золота можливість допомогти їм побудувати її. Підтримуйте лише в тому, щоб не здаватися, робити нові спроби. Адже доки малюк чи підліток сильно чогось хоче, він уже вмотивований прагнути успіху. А значить, зможе навчитися від невдач рухатися до успіху.

8. Доводьте, що ваша любов безумовнаЩоб бути для батьків улюбленою та особливою, дитині не треба ставати кращою за інших, щось доводити. І син чи донька мають про це твердо знати. Якщо ви вихваляєтесь успіхами дитини, але не говорите з нею про невдачі, вона може думати, що ви любите її за оцінки чи головну роль у шкільній виставі.Підтримуйте, демонструйте свою любов, коли дитина зазнала невдачі або впевнилася, що прийняла невдале рішення

9. Переконайтесь, що дитина здатна досягти своєї ціліДопомагайте коректувати цілі так, щоб вони відповідали віковим можливостям та здібностям дитини. Якщо дитина в початковій школі погано читає і не може опанувати тексти в підручнику, варто почати з книжечок для дошкільнят, з коміксів — того, що даватиметься легко. Обов’язково при цьому хваліть за наполегливість. Це як у комп’ютерних іграх: не можете опанувати рівень, поверніться на попередній. Якщо людина відчуває успіх, їй легше йти до нових досягнень. А нереальні цілі лише підривають впевненість у собі

10. Зберігайте свідчення успіхуЯкщо похвала зароблена і свідчить про дійсні успіхи, високу якість роботи, вона важлива для формування здорової самооцінки. Тож грамоти, призи варто зберігати, якщо їх цінує дитина. Не знецінюйте навіть найменші успіхи, не кажіть, що змагання першокласників з футболу або грамота за навчання у 2-му класі — то невелике досягнення.Окрім таких свідчень успіху, можна накопичувати і похвали. Зробіть скарбничку, куди кладіть записані на папері слова похвали — «дублікат» тих, які ви сказали дитині, коли вона заслужила це справами. Коли в дітей поганий день, вони виймають ці «скарби» і згадують свої успіхи, і це змушує їх почуватися краще, дивитися з оптимізмом на невдачі.

Важливо бути конкретними (і не лише в письмовій похвалі): замість «змайстрував гарну саморобку» хай буде «паперова квітка була чарівною, ти навчився добре вирізати пелюстки, акуратно клеїти і розфарбував у дуже приємні кольори»

11. Розкажіть про успіхи дітей «за їхніми спинами»Непряма похвала може творити дива. Якщо діти «підслуховують» хвастощі ними перед сусідами, друзями, вчителями, це діє більше, ніж прямі компліменти. І малюки, і підлітки просто світяться від задоволення. Наприклад, коли батьки кажуть «за спинами», як трирічна донечка старається шнурувати самотужки взуття або що 12-річний син дуже добрий. Звісно, казати ви маєте лише правду, без перебільшення.

Джерело:https://osvitoria.media/experience/11-efektyvnyh-sposobiv-dopomogty-dytyni-poviryty-u-sebe/                                     

                                   Батьківські збори 21.05.20р.

Тема: «Проблеми/можливості дистанційного навчання»

ЛЕКЦІЯ/ДІАЛОГ

Ми стільки разів чули з усіх боків і стільки разів говорили самі, що українська система освіти нині реформується, що в усіх школах країни впроваджується Нова українська школа, стільки говорили і писали про нові принципи та методи навчання, нові підходи, нову концепцію співпраці вчителя та учня, що майже забули, що насправді реформою сьогодні охоплені поки що тільки перший і другий класи. Навіть третій і четвертий навчаються за старою програмою.

  Що ж говорити про вчителів середньої та старшої шкіл, до яких реформа ще навіть не наблизилась? Сьогодні вся середня і старша школи без винятку працюють за старою, звичною для всіх, але не дуже ефективною в наш час системою, в якій учитель викладає тему, учні відповідають на запитання і роблять вдома завдання. І все це за сумнозвісним “Держстандартом Табачника”. Єдиний відгомін чогось сучасного в цій програмі – що деякі завдання мають вигляд модних нині тестів та проєктів.

     У цій системі вчителі не звикли, а іноді й просто не вміють спілкуватися з учнями, а якщо точніше – не бачать у цьому сенсу. Їм треба викласти матеріал, поставити завдання і перевірити його. Це чудово можна зробити, навіть користуючись найпростішими технічними засобами.

   Наприклад, можна кинути у вайбер-групу класу посилання на чийсь рандомно обраний онлайн-урок за необхідною темою (благо, їх зараз повний інтернет). Або навіть на шматок уроку: на конкретне пояснення нової теореми, частини мови чи формули – невідомо ким, без зворотного зв’язку, адже в цій системі особа не має значення. Хай дитина все це подивиться вдома. А ось і номери домашніх завдань – сфотографуйте, будь ласка, сторінки зошиту з виконаними вправами і надішліть мені, я поставлю оцінки. Усе, нащо якісь Zoom-конференції?

Тобто реальна проблема впровадження повноцінного дистанційного навчання полягає не в тому, що хтось не має потужного комп’ютера або не вміє зайти в Zoom – усе це за бажання можна вирішити. Проблема в тому, що запропонована сучасна форма навчання не корелюється із засадничими принципами та методами нашої все ще в левовій частині нереформованої системи освіти.

Вочевидь, дистанційне навчання не є калькою очного навчання у класі і потребує нової структури організації уроку – хоча б тому, що увага і втома біля комп’ютера працюють геть інакше. Але не менш очевидно і те, що сучасна дистанційна освіта виникла, сформувалась і розвивається на базі концепції, яка в нас відома як “перевернутий клас“.

Тобто, коли дитина перед уроком дійсно самостійно опановує матеріал, як змогла – а час уроку використовується, щоб разом з учителем проговорити, що незрозуміло, виправити помилки, якщо вони є, з’ясувати складні питання. Саме така система закладає в дитині паростки вміння вчитися самостійно. І зараз – найкраща ситуація для того, щоб її починати опановувати.

КОНТРОЛЬ/ДОВІРА

 Серйозного додаткового стресу через організацію дистанційного навчання зазнали зараз і батьки. Вони звикли і хочуть контролювати навчання своїх дітей, вони впевнені – і вчителі всіляко плекають у них цю думку – що головна функція батьків по відношенню до шкільного навчання дітей – це контроль. Контроль аж до зникнення самої дитини як суб’єкта.

Головний інструмент цього гіперконтролю – батьківський чат у вайбері. Саме там батьки (!) зазвичай питають одне одного про домашні завдання, зміни розкладу, екскурсії тощо. Саме туди класний керівник пише батькам (!) свої побажання щодо організації класних свят, викладає сторінки журналу з оцінками, списки тих, хто не здав вірша тощо. І це відбувається не в першачків, а в усіх класах включно з 11-м.

   Електронні щоденники (зручна штука, там  усі завдання разом з оцінками) знов-таки отримують на свою пошту батьки, а не діти. З батьками, а не з дітьми класний керівник обговорює, що підлітки їстимуть у класі під час святкування 8 березня (без коментарів) та чи буде у класі дискотека.Учитель і шкільна система взагалі не спілкуються з учнями, спілкування йде з батьками – і це відбувається не в екстраординарних випадках, а повсякчас, щоденно. А батьки вже контролюють дітей удома, ухвалюють за них рішення. Жодної довіри до дітей, жодної співпраці з ними ані з боку батьків, ані з боку вчителів. У цій системі діти – безправні і слабкі істоти, про яких розумні дорослі просто намагаються дбати якнайкраще.

Найгірше в цій системі те, що вона не розрахована на поступове навчання дітей: вони не вчаться ухвалювати рішення, організовувати власне навчання, планувати час тощо. Це серйозна проблема, і її системне вирішення – питання не одного року.

Але просто зараз, у нових умовах дистанційного навчання, звична система батьківського контролю колапсує. Батьківський чат у вайбері – це взагалі-то не дуже зручна форма комунікації: потрібні повідомлення “падають” униз у стрічці і зникають з поля зору, різні люди пишуть різні коменти, часом не по справі, і т.д. Під час дистанційки, коли кожен учитель хоче дати свої завдання, тести, вправи, проєкти і контрольні – і все це через батьківський чат, бо з дітьми ж ніхто не розмовляє – чат лускається, а з ним і голови нещасних батьків, телефони яких дзеленчать щомиті.

     Єдине розумне рішення тут – зробити класний вайбер чат ІЗ ДІТЬМИ, куди додати класного керівника та, за потреби, вчителів-предметників. Та коли це нарешті стається, батьківська криза замість того, щоб зникнути, навпаки, поглиблюється. З одного боку, батьки божеволіють від завдань, тестів, вправ, параграфів та прикладів, якими слушно завалюють батьківський чат вчителі, – і вимагають це якось припинити. Але тієї ж миті, як створюється класний чат із дітьми і все вщухає, батьки знов починають божеволіти – тепер уже від втрати контролю. Чи буде в нас завтра урок? На коли робити домашку? Який розклад? У батьківський чат сипляться відчайдушні питання.У результаті, в перші дні технічна інформація для дітей на кшталт пароля до Zoom-конференції або розкладу на завтра дублюється в батьківському чаті, для спокою батьків. Утім, потроху напруга меншає, потреба в дублюванні слабшає. Деякі прості речі розповсюджуються вже просто серед дітей, без щохвилинного контролю. Батьки просто змушені трохи “відпустити” дітей, а ті вимушені подорослішати, стати більш організованими. Є надія, що за таких умов довіри та свободи між батьками і дітьми хоч трохи побільшає.

ОЦІНКИ/НАВЧАННЯ

  Стресова ситуація, що через карантин склалася у середній школі, дає можливість нарешті впритул підійти до тієї складової освіти, про яку всі говорять, але мало хто використовує як практичний кейс, – до вміння вчитись. Діти, яких на кожному уроці “фарширують” знаннями, а потім “витягають” із них домашку, бува, закінчують школу, так і не навчившись вчитись самостійно.

 Система передавання списку тем і домашніх завдань це питання не вирішує – вона просто перекладає роботу з “фарширування” та “виймання” на батьків. І не дивно, що батьки іноді не витримують, адже зараз вони особливо перевантажені, бо змушені (замість учителів, які не виходять в Zoom) пояснювати складні приклади і незрозумілі моменти.

 Одним із сумних результатів такого перевантаження і бажання хоч якось спростити життя собі та іншим є історія мами, яка, отримавши в електронному щоденнику дитини завдання виконати 27 номерів із підручника впродовж тижня, за кілька годин сама зробила їх всі і виклала рішення в батьківському чаті класу в вайбері – щоб батьки не мучилися. Вочевидь, це не те, що можна було б назвати “навчатись вчитись”.

  Утім, водночас є і стриманий привід для оптимізму. Сьогодні, через кілька тижнів ще не дуже впорядкованої дистанційки і попри “швидку допомогу” у вигляді телеуроків, що вже з 6 квітня будуть транслюватись на всіх телеекранах країни, батьки просять адміністрації шкіл не припиняти дистанційного навчання у класах за допомогою Zoom та інших конференц-сервісів. Адже вони бачать, що їхні діти мають потребу в спілкуванні з учителями.

    Особливо ця потреба стає відчутною під час суспільних стресів та вимушеного сидіння в чотирьох стінах. Дітям важливо бачити свого вчителя, говорити з ним, слухати його, обмінюватися з ним репліками – а не просто дивитись на незнайому “голову, що говорить” на екрані.

 Саме зараз, попри неймовірну кількість сервісів і онлайн-ресурсів для навчання, з новою силою може ствердитись суспільне розуміння того, що вчителі – важливі. Адже саме вчитель, який безпосередньо спілкується з дитиною, згодом може навчити її вчитись самостійно.

Зоя Звиняцьківська, співзасновниця ГО “Смарт освіта” і ГО “Батьківський контроль"

Розвиваючі ігри для школярів

       Тож пропонуємо вашій увазі перелік найактуальніших ігор для маленьких школярів.

    Ігри на логіку. Найважливішим аспектом розвитку дитини є формування послідовного логічного мислення. Для того, щоб краще орієнтуватися у життєвих ситуаціях, пояснювати різноманітні явища, вміти чітко відстоювати власну думку, малечі необхідно розвивати логіку. Ось декілька цікавих ігор:

·         Гра «Дорисовки» (саме дорисовки, а не домальовки, тому що мова йдеться про геометричні фігури). Основне завдання цієї гри — розвиток інтуїції, фантазії та удосконалення пам’яті. Для проведення вправи необхідний альбомний аркуш або зошит, ручка та олівець. Учитель (або батьки) має зобразити незакінчену геометричну фігуру — трикутник, квадрат, прямокутник тощо. Дитина ж має довести справу до кінця — тобто завершити рисунок. В такій невимушеній формі, рисуючи та запам’ятовуючи фігури, можна як відпочивати, так і навчатися.

·         Гра «Розсипані сірники» покликана розвивати не лише логічне, а й образне мислення. Цікаво, що грати в неї можна і в приміщенні, і надворі. Необхідно розсипати сірники на рівну поверхню (якомога більш хаотично), а потім дати дітям команду скласти із сірників якусь фігуру: чи то звіра, чи будь-який предмет. Перемогу здобуває не тільки той, хто впорається найшвидше, а й той, хто виконає завдання найбільш старанно. Ця гра є однією з тих, що якнайкраще розвиває у дитини ліву півкулю мозку — творчий бік особистості.

    Ігри на розвиток спритності та гостроти реакції. Перше, що допомагає людині легко орієнтуватися за тих чи інших обставин — це спритність та швидкість прийняття рішень. Саме тому ігри, націлені на розвиток цих навичок, є дуже важливими у повсякденному житті дитини. Можливі варіанти таких забавок:

·         Гра «Хто більше?». Підійде для наймолодших школярів. Це змагання допоможе розвивати моторику рук та спритність. Для його проведення необхідні лише мотузки (приблизно до 1 метра), їх кількість відповідає кількості учасників. Суть цієї вправи полягає у зав’язуванні вузлів на час. Перемогу здобуває той, у кого вузлів виявиться найбільше. Така гра має більш розважальний характер, однак стане чудовим варіантом розминки між заняттями.

·         Гра «Ґудзик». Досить цікавий варіант для того, аби розвивати у дітей фантазію, артистичність та упевненість у собі. Ведучий (вчитель) каже дітям розбитися на групки, а потім докласти усіх зусиль, аби здобути перемогу у конкурсі. Важливо, що номінація не повідомляється. Тобто діти мають самі обрати, що робити — співати, танцювати або читати вірші. У цей час ведучий ходить від команди до команди і рахує кількість ґудзиків на одязі учасників. Перемагає та група, у якої ґудзиків виявилось найбільше. Хоч ця гра і є жартівливою, однак вона неабияк допомагає дитині розкритися перед однокласниками та відчути себе більш впевнено.

    Ігри для покращення фізичного стану. Мабуть, одним із найвирішальніших факторів у гармонійному розвитку учня є поєднання навчального процесу із фізичними вправами. Дитина розвивається і тілом, і духом. А найголовніше те, що її енергія не витрачається даремно, а працює на користь.

Тож пропонуємо звернутися до таких рухливих вправ:

·         Гра «Зрозумій сигнал». Досить активна забавка для школярів. Діти мають стати у колону один за одним, утворивши таким чином великого змія. Учитель обирає два або три сигнали, кожен з яких означає певну дію. Наприклад, один плеск у долоні — учні присідають, два — зупиняються, три — продовжують йти. Така гра є досить жвавою та веселою, розвиває увагу та кмітливість, крім того діти вчаться працювати у команді та бути єдиним цілим.

·         Гра «Порахуй кроки». Завдяки цій грі малеча має шанс розслабитися та подихати свіжим повітрям між заняттями. Вона досить проста: необхідно обрати будь-який предмет, що знаходиться у вашому полі зору. Потім діти по черзі кажуть, хто як думає, скільки кроків потрібно пройти, аби потрапити до того предмету. Перемагає той, хто вкаже правильну кількість. Таку вправу можна робити під кінець робочого дня, коли школярі вже досить втомлені і потребують фізичної та емоційної розрядки.

Вплив гаджетів на зір дитини

29.01.20р. Батьківські збори 5Аклас

Тема: «Роль батьків 

у запобіганні шкідливих звичок у дітей»

    Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все скласти власну думку. Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування, драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до шкідливих звичок. Результати обслідувань школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення.

1) Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.

2) Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.

3) Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.

4) Вплив авторитетної для підлітка людини.

5) Прагнення демонстративного протест

      Таким чином, найбільш дієвою причиною залучення підлітків до шкідливих звичок є бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати вподобанням свого оточення. Але перед очима підлітків завжди присутній приклад батьків, які або зловживають шкідливими звичками, або дотримуються здорового способу життя.

Як саме потрібно обговорювати з підлітком проблему шкідливих звичок?

     Перш за все визначте, що ви хочете донести до свідомості дитини, яку думку сформувати? Пам’ятайте, метою вашої розмови про негативний вплив вживання алкоголю, тютюну — не відгородити дитину від зіткнення із цими речовинами, але навчити приймати розумні рішення, займати правильну і відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами.

     У реальному житті існують деякі труднощі дотримання прийнятого рішення, тому обов’язково має бути обговореною тема існування і важливості соціального впливу. Ваша дитина повинна знати про вплив оточення на неї (а також про вплив, який вона може здійснити на своє оточення). Підліток повинен навчитися казати «ні» тому, хто пропонує йому щось погане. Тому ви маєте виявляти інтерес до того, чим займаються друзі вашої дитини.

   Як загартувати дитину настільки, щоб вона могла сказати «ні» спокусі? Відповідь шукають дорослі по всьому світу. Психологи радять батькам поставити перед собою два завдання:

— сформувати в дитини ставлення до спокуси, уміння дати їй точну оцінку і сказати собі: «Так, у світі є багато речей, що приносять задоволення. Деякі з-них небезпечні, і я зумію побудувати своє життя без них»;

— створити умови для об’єднання підлітків навколо позитивних цілей.

      Підліток прагне вирватись з-під диктату дорослих. Як свідчать життєві спостереження, ми всі не дуже любимо прислухатись до чужої думки. А дитині тим більше хочеться випробувати себе без будь-чиєї допомоги, поради. Тож не позбавляйте її цієї нагоди, наскільки це можливо. Навчіть дитину приймати правильні рішення самостійно, і ви самі відчуєте, що це — запорука її щасливого життя і вашого спокою.

Основні принципи підтримки дитини, які вбережуть її здоров’я і щастя вашої родини:

— терпимість;— увага;— тактовність і делікатність;— обов’язкове дотримування слова як важливого інструменту в родинних стосунках;— уміння поставити себе на місце дитини;— гнучка система контролю, яка не пригнічує підлітка, а підтримує його;

Що батьки повинні розповісти дитині про алкоголь і наркотики:

У першу чергу, слід вибрати зручний, сприятливий момент . Можливо, він трапиться під час відпочинку, і Вам удасться провести невимушену виховну бесіду, яка носитиме більш безпосередній характер, ніж просто формальне обговорення". Або вдалим може стати момент, коли по телевізору показують сцени з вживанням алкоголю, або коли алкоголь є частиною святкового столу. Діти та підлітки часто одержують інформацію про алкоголь або наркотики через кіно і телебачення. Значна частина цих уявлені може бути помилковою. І у Вас є можливість зруйнувати деякі міфи і скоригувати помилкові судження Ваших дітей. Спробуйте допомогти їм зрозуміти, що засоби масової інформації часто створюють привабливі образи людей, які вживають алкоголь, наркотики і курять. Проте в реальному житті частіше досягають справжніх успіхів і висот не вони ,ті, що не курять і не п'ють.

    Правда полягає в тому, що алкоголь і наркотики притупляють розум, можуть порушувати координацію рухів, підштовхувати до небезпечної поведінки і негідних вчинків, але не допомагають вирішити жодної проблеми.

    Вживання алкоголю або наркотиків часто виступає атрибутом дорослості, але ні алкоголь, ні наркотики не здатні перетворити дитину або підлітка на дорослу людину. Тільки час і досвід можуть зробити це. Більш того, вживання алкоголю неповнолітніми є порушенням закону. Відсутність залежності від тютюну, алкоголю або наркотиків у майбутньому допоможе знайти гарних друзів і зайняти бажане становище в товаристві і суспільстві. Успішною стане людина, яка навчиться ефективно спілкуватися, діяти в колективі і обирати друзів, які не мають залежності від алкоголю та наркотиків. Міфи досить живучі, проте далеко не всі люди випивають, курять і вживають наркотики. Діти практично завжди готові поговорити з батьками, в тому числі й про алкоголь, тютюн і наркотики.

     Існують 5 прийомів, які допоможуть батькам краще зрозуміти власних дітей. Між іншим, досвід їх застосування може знадобитися і в спілкуванні з дорослими.

1. ·        Постарайтеся зрозуміти дитину і показати, що Ви її розумієте. Іноді цей прийом називають "віддзеркаленим слуханням". Він складається з трьох частин: Демонструйте дитині, що Ви чуєте те, що вона говорить(наприклад, словами "Так", "Ага", питаннями "А що потім?" "І що ж?");
2. ·        Дозволяйте дитині виражати її власні почуття; доведіть дитині , що правильно зрозуміли її розповідь або повідомлення (наприклад, коротко переказавши суть).
3. ·        Уважно стежте за обличчям дитини та "мовою її тіла". Часто дитина впевнена, що успішно ховає свої емоції (смуток, роздратування, нетерпіння та інше). Але тремтяче підборіддя або блиск очей скажуть Вам інше. Коли слова не відповідають "мові тіла", то це сигнал, що з дитиною щось негаразд. Тому завжди покладайтеся на "мову тіла".
4. ·        Виражайте свою підтримку і заохочення не тільки словами. Це можуть бути Ваші посмішка, поплескування по плечу, кивок головою, візуальний контакт, дотик до дитячої руки.
5. ·        Вибирайте відповідний тон Вашим відповідям. Пам'ятайте, що тон голосу тісно пов'язаний із змістом Ваших слів. Не відповідайте безапеляційно або саркастично - діти можуть розцінити це як зневагу до своєї особистості. Використовуйте схвальні фрази для підтримання розмови і показуйте Вашу зацікавленість у ній.
6. Для цього підійдуть короткі фрази, які покажуть Ваше емоційне ставлення до обговорюваної теми, наприклад: "Оце так!", "Та ну!", "Не може бути!". Якщо Ви підозрюєте, що Ваша дитина експериментує з алкоголем або наркотиками, Вам краще негайно звернутися за допомогою до спеціалістів.

    Пам'ятайте, що приблизно у 12-13 років дитина емоційно віддаляється від батьків, а в 16 років діти та батьки розмовляють різними мовами. Дуже складно знайти спільні інтереси та теми для розмови. Щоб зробити з дітей друзів та союзників, у сім'ї намагайтеся як можна частіше спілкуватися зі своєю дитиною, розмовляйте, грайте, в ігри, разом плануйте проведення відпустки та літній відпочинок . Чим більше тепла, доброти, позитивних емоцій та життєвий цінностей Ви вкладете в дитину, тим кращими будуть Ваші стосунки впродовж всього життя.

Батьківські збори 20.11.2019 5-А клас

Тема: Чому перехідний вік є важливим? Як виховувати в учнів підліткового віку інтерес до набуття знань?»

1. Допоможіть дитині розібратися в складній темі Згідно з результатами досліджень, висока навчальна мотивація формується у дітей у тих сім'ях, де їм надавали допомогу при висуванні нових складних вимог. А якщо у дитини виникали труднощі, ставилися до неї з теплотою, любов'ю і розумінням. У той же час в тих сім'ях, де був присутній жорсткий нагляд або байдужість, у дитини формувався не мотив досягнення успіху, а мотив уникнення невдачі, що безпосередньо веде до низької навчальної мотивації. При цьому пам'ятайте, що «допоможи» і «зроби за мене» - різні речі. Тут дуже важливо дотримуватися балансу. Не варто, йдучи на поводу у дитини, виконувати завдання за неї, проте не залишайте запитання дитини без відповіді. 

Докладно й терпляче відповідаючи на всі її питання, ви формуєте у дитини установку, що процес пізнання нового - це цікаво, і що ви, як батьки, це заохочуєте.

2. Хваліть дитину Дитині важливо знати, що всі її зусилля не залишаються непоміченими. Якщо вона відчуває любов та підтримку близьких, то усвідомлює, як важливо для них її серйозне ставлення до навчання. І в такій сім'ї похвала за її старання, а не за оцінки, буде мати для неї важливе значення і послужить хорошим стимулом у навчанні. Не сваріть дитину помилки – це поселить в ній страх невдачі і стане першим кроком на шляху до демотивації. 

3. Не порівнюйте її з іншими дітьми Кожна дитина – це особистість, і у неї обов'язково є свої сильні і слабкі сторони. Завжди знайдуться діти, які будуть у чомусь краще вашої дитини і ті, які будуть в чомусь програвати їй. 

4. Оточення дитини має стимулювати її до успіхів Зацікавленість у навчанні у дитини з'являється, коли зачепили його самолюбство. Якщо більшість друзів будуть активними, добре вчитися, то і ваша дитина постарається бути не гіршою. 

5. Дозуйте навантаження Відсутність інтересу до навчання може бути обумовлена і занадто високим навантаженням. В такому разі його необхідно знизити, щоб уникнути зриву. Обов'язково слід дотримуватися балансу між відпочинком і розвагами. 

6. Розвивайте в дитині навик самоконтролю Часто помилки у дітей виникають через неуважність. Навчіть дитину перевіряти після себе виконані завдання. Вона повинна знати, як перевірити правильність математичних обчислень, як шукати за словником написання слова

7. Допоможіть дитині сформувати навички навчальної діяльності Поки у дитини не сформовані навички поведінки в процесі навчання, батьки повинні контролювати цей процес і враховувати індивідуальні особливості дитини: коли їй краще сісти за уроки, які уроки робити в першу чергу, коли робити паузи тощо. Так ви допоможете дитині навчиться правильно розподіляти навантаження і не перепрацьовувати.

 8. Не женіться за оцінками Пам'ятайте, що розумна, обдарована дитина не завжди має гарні оцінки. І навпаки. Якщо ваша дитина вважала, що засвоїла навчальний матеріал, а оцінка низька, то потрібно розібратися, що ж сталося. Можливо, вона справді все зрозуміла, але перенервувала на контрольній, або, наприклад, погано себе почувала, а можливо, що й оцінка вчителя була неадекватною. Приділяйте дитині достатньо уваги, і тоді ви допоможете їй з легкістю увійти в новий навчальний рік.

Стоп-булінг

Батьківські збори 12.09.2019 5-А клас

Тема: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ – П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

  У початкових класах діти спілкувалися з одним учителем, який мав свій стиль, свої методи і прийоми роботи, який з ними пос­тійно контактував і добре знав. У підлітково­му ж віці вони потрапили під вплив одразу багатьох педагогів, причому дуже різних. Пристосуватися до кожного — важко.  

   Підлітковим віком вважається вік з10— 16 років). Це один із критичних періодів розвитку, пов'язаний із кардинальними змі­нами у сфері свідомості, діяльності та взаєми­нах індивіда. Дитина швидко росте, у процесі статевого дозрівання організм змінюється, що суттєво впливає на психофізіологію.

  З анатомо-фізіологічної точки зору:

  1. Відбувається інтенсивний, але нерів­номірний фізичний розвиток. Тіло швидко росте у довжину: за рік 8—10 см у хлопчи­ків, 3—8 см у дівчаток. Причому огруддя і таз відстають від кінцівок — це призво­дить до порушення звичних пропорцій тіла. У кістках хребта, огруддя, тазу, кінцівок ще є хрящові тканини, тому недотримання гігієнічних вимог до навчання може викли­кати деформацію скелета.

  2. Проблеми можуть виникнути і з сер­цево-судинною системою. Зростання маси і сили серця випереджає зростання серцевих судин, що зумовлює тимчасове порушен­ня серцевої діяльності (підвищується АТ, з'являється швидка втомлюваність, запа­морочення на кілька секунд). Тому в ро­боті з підлітками необхідно дотримуватися режиму праці та відпочинку, не допуска­ти фізичного і психічного перевантаження, впливу наркотичних (тютюну, алкоголю, наркотиків) і токсичних речовин.

  3. У нервовій системі відбувається структур­не формування нервових клітин, утворення закруток у корі головного мозку і розвиток асоціативних волокон, які забезпечують ін­теграцію окремих ділянок головного мозку в єдину систему. Вдосконалюється гальмів­на функція кори, але гальмівні реакції ще нестійкі. Покращується контроль за емоція­ми. Здатність до самоконтролю поєднується з невмінням опановувати себе, підпорядко­вуватись.

  4. Процес статевого дозрівання є цен­тральним моментом фізичного розвитку. Відбувається перебудова ендокринної сис­теми. Органи внутрішньої секреції почина­ють виділяти статеві гормони. Одночасно з'являються вторинні статеві ознаки і від­мінності. Статеве дозрівання вносить нове в життя підлітка: формуються психосексуальні орієнтації, статевий потяг, інтерес до статевих питань, нові переживання, заго­стрюється почуття сорому тощо.

      Статеві гормони зумовлюють підвищення збудливості нервової системи, яка залежно від індивідуальних особливостей може вияв­лятися у дратівливості, запальності, бурхли­вих емоційних реакціях, грубості або, навпа­ки, байдужості, апатії, неуважності. Тому вся виховна і педагогічна робота з підлітками має бути спрямована на те, щоб перебудова організму, викликана статевим дозріванням, не призводила до негативних проявів у по­ведінці; аби цей складний та суперечливий період життя був новим і вищим етапом у становленні особистості.

  Основу формування нових психологічних та особистісних рис складає спілкування у процесі різних видів діяльності (навчальної, виробничої, заняття різними видами творчості, спорту тощо).

    Зміна соціальної ситуації розвитку підліт­ків пов'язана з їхнім активним прагненням приєднатися до світу дорослих, орієнтацією поведінки на норми й цінності цього сві­ту. Характерним для підліткового віку ново­утворенням є «почуття дорослості» і розви­ток самосвідомості й самооцінки, інтересу до себе як особистості, до свого потенціалу і здібностей. Самосвідомість — це потреба осмислювати себе як особистість, виробити правильну самооцінку, пізнати свої сильні та слабкі риси.    

     Джерелом самооцінки підлітка є насамперед думка про нього інших людей: батьків, учителів, товаришів. Згодом він на­магається самостійно аналізувати окремі сто­рони своєї особистості, однак між потребою в самооцінці і можливістю правильно пізнати себе існує суперечність. На цій основі можуть виникати конфлікти, які породжуються не­відповідністю між рівнем домагань і реаль­ним становищем у колективі. Аби запобігти неадекватній самооцінці, виникненню через це негативних переживань (переваги чи, нав­паки, неповноцінності), важливо, щоб дорос­лі правильно і тактовно оцінювали особистість підлітка. Важливою умовою формування самосвідомості й само­оцінки є активна участь у корисних справах.

      Підлітковий вік, як стверджують психоло­ги, є періодом кипіння енергії, невичерпної активності, тільки, на жаль, якщо відсутня розумна організація колективу, ця енергія виливається в такій же неорганізованій формі на непотрібні справи. За відсутності умов для індивідуалізації та позитивної реалізації свого потенціалу самоствердження може набувати викривлених, девіантних форм, призводити до неадекватних реакцій.

  Особливі стосунки складаються між хлоп­чиками і дівчатками. Як правило, дівчат­ка в ранньому підлітковому віці обганяють хлопчиків у зрості і через це ставляться до них зневажливо. Зазвичай питаннями вихо­вання дітей займаються в основному жінки. Якщо і в підлітковому віці виховує жінка, а актив групи складають переважно дівчата, то хлопці залишаються поза справами класу. Тому вони втрачають, як стверджують деякі психологи, чоловічі риси. Таке явище нази­вають фемінізацією характеру.

  Цьому віку притаманна інтенсивна пе­ребудова всієї психічної сфери підлітка. Суттєві зрушення відбуваються у форму­ванні інтелектуальної діяльності: поси­люється прагнення до пізнання, формуван­ня абстрактного мислення, творчий підхід до інтелектуальних проблем. Сприймання, пам'ять, увага досягають рівня високої про­дуктивності й вибірковості. Формується опо­середкований характер цих функцій.  Інтенсивно розвиваються вольові риси: наполегливість, завзятість у досягненні мети, вміння долати перешкоди і труднощі, здатність до цілеспрямованої вольової діяльності.

  Відбуваються суттєві зрушення в інтере­сах, розвиваються духовні потреби, будуєть­ся ієрархія ціннісних орієнтацій, починає вироблятися власний світогляд, ставлення до суспільства, людей і до себе.

Інтенсивно формуються моральні переко­нання та ідеали, розвиваються моральні по­чуття. У сприйманні дійсності значне місце починає займати естетичний компонент.

  У свідомості й поведінці підлітка увираз­нюється сексуальний інтерес. З'являється підвищена цікавість до своєї зовнішності, активно засвоюються стереотипи поведінки, пов'язані з усвідомленням статевої належ­ності. Закріплюються особливості статевих відмінностей сприймання, емоційної сфери, інтелектуальної спрямованості, загальних , особистісних установок, що відрізняють підлітків-дівчаток від підлітків-хлопчиків.

  Так, для дівчаток характерна вираженіша емоційна сприйнятливість і реактивність, гнучкіше пристосування до конкретних об­ставин, більша конформність поведінки, схильність апелювати до думок дорослих, старших, авторитету сім'ї. Прагнення до опіки молодших відображає, очевидно, за­родки материнського інстинкту. У дівчаток значно вищий інтерес до своєї зовнішності. Специфіка статевої поведінки виявляється в поєднанні кокетування із сором'язливістю. У повсякденній діяльності дівчатка, як пра­вило, охайніші, терплячіші, краще викону­ють доручення. У школі їм легше даються гуманітарні предмети.

   Хлопчики менш конформні, частіше ри­зикують, гірше підпорядковуються загаль­ноприйнятим вимогам. Тому за несприят­ливих умову них легше виникає і складніше коригується негативне ставлення до школи, їх більше цікавлять абстрактні явища, сві­тоглядні проблеми, точні науки, система­тизація.

12 принципів королівського виховання 

Отрута у привабливій упаковці

     Кілька років тому Міністерство охорони здоров’я спільно з Міносвіти видали наказ, що забороняє продавати чіпси, сухарики, горішки та насіння в школах. Чим же так небезпечні пачки з хрустким товаром? Візьмемо, наприклад, цілком “безневинні”, на перший погляд, сухарики в пачках. Це вже не просто підсушені і обсмажені шматочки хліба. Виробник щедро додає до них дуже небезпечні для здоров’я смакові добавки — різні підсилювачі смаку, синтетичні ароматизатори, що додають присмак салямі, бекону або сиру. Багато з них — небезпечні канцерогени, вживання яких в їжу викликає у людини рак, завдає шкоди нервовій системі і навіть призводить до генетичних мутацій! Так, найбільш широко застосовується в таких продуктах глутамат натрію — підсилювач смаку. За даними медиків активне вживання в їжу цієї речовини може призводити до виразки шлунка, хвороб печінки, провокувати головні болі і навіть цукровий діабет.

Чому чіпси шкідливі для здоров'я?

      Чіпси разом з газованою водою займають перше місце в списку найбільш шкідливих продуктів. Чіпси - це не що інше, як суміш вуглеводів і жиру з додаванням солі, барвників і замінників різних смаків. Особливо шкідливі чіпси, зроблені не з цілісної картоплі, а з картопляного борошна. 
І хоча картопля сам по собі - корисний продукт, в процесі потужної переробки, якій картопля піддається при виробництві чіпсів, вона втрачає всі свої корисні властивості, а натомість набуває шкідливі.

     З-за високого вмісту вуглеводів (крохмалю) і жиру чіпси дуже калорійні. 100 г чіпсів містять 510 кілокалорій, а це майже половина денної норми для дитини. Ось чому чіпси сприяють ожирінню.

Чіпси дуже солоні, а надлишок солі заважає нормальному росту кісток, порушує обмін речовин і може викликати набряки і проблеми з серцем. Гіпертонікам чіпси є взагалі протипоказано: похрумтівши чіпсами, гіпертонік може отримати стрибок артеріального тиску. Справа в тому, що основний компонент солі - натрій - має властивість утримувати воду: одну його молекулу оточує відразу 400 молекул води! А коли серцю треба перекачати по судинах більшу кількість рідини, ніж зазвичай, тиск у людини підвищується.

    Барвники та ароматизатори, які надають чіпсам смак ветчинки, сметанки з кропом або креветок, можуть викликати алергію.
А жири, які містяться в чіпсах, вкрай небезпечні для здоров'я, так як володіють канцерогенною дією, тобто здатністю викликати рак. Жири, що містяться в чіпсах, - це так звані гідрогенізовані жири. Таким жиром є, наприклад, маргарин. Адже чіпси не смажать на корисному рослинному маслі, а на технічному жирі. Такі жири сприяють збільшенню рівня холестерину в крові та підвищують небезпеку виникнення атеросклерозу, інфаркту та інсультів навіть у юному віці, хоча раніше ці хвороби вважалися виключно віковими.

Вітамінів і мінеральних речовин (не кажучи вже про корисною клітковині) в чіпсах немає взагалі.
   І при цьому, як з'ясували вчені, чіпси можуть викликати звикання! Ось чому, одного разу спробувавши тоненькі шматочки смаженої картоплі, діти прагнуть знову і знову похрумтіти ними.

Тепер ви розумієте, чому чіпси нещодавно заборонили продавати у шкільних буфетах нашої країни? Не піддавайтеся закликів реклами і не купляйте чіпси - здоровіше будете!

Шкода лимонадів для дітей

       Сьогодні діти вживають цукру набагато більше, ніж 40 років тому. Вони п'ють менше молока, недоодержуючи кальцій. А 40% цукру в їх організм потрапляє з безалкогольних напоїв, серед яких значне місце займають газовані. Батькам завжди слід пам'ятати про шкоду лимонадів, насичених газом, які продаються всюди. Їх вживання дитиною варто максимально обмежити, а краще взагалі звести нанівець. Чим шкідлива солодка газована вода? Виявляється, багато чим. Різних хімічних добавок, абсолютно непотрібних організму людини, в ній міститься багато. Крім того, вже доведено, що малюки та підлітки, що п'ють забагато газованої води, страждають від остеопорозу і часто ламають кістки. Адже випиваючи більше солодкої газованої води, вони менше вживають молока і кисломолочних продуктів. Звідси дефіцит кальцію в організмі. До цього ж призводить і кофеїн, що міститься в газованій воді. Володіючи ефектом звикання, він сприяє виведенню кальцію з кісток, як і фосфорна кислота - ще один компонент газованої води. В результаті можуть розвинутися і остеопороз, і камені в нирках.На питання, чи шкідливо пити солодкі лимонади, ствердно відповідають і стоматологи. Адже, крім величезної кількості цукру, ці газовані напої містять вугільну та ортофосфорну кислоти, а вони, в свою чергу, розм’якшують зубну емаль. Звідси утворення карієсу і повне руйнування зубів.

Чому ґаджети роблять дітей вередливими, лінивими та понурими

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була здоровою не лише фізично, але й психічно, варто звернути увагу на те, скільки часу вона проводить за комп’ютером чи в телефоні. Адже саме через це діти часто погано сплять, почуваються виснаженими та впадають в депресію.

Мозок дитини більш чутливий до використання електронних приладів (планшетів, телефонів, комп’ютерів), аніж більшість батьків можуть собі уявити. Тому вашому маляті потрібно провести не так багато часу з планшетом в руках, щоб це негативно вплинуло на розвиток його мозку.

Багато батьків вірять, що соціальні мережі, електронна пошта і навіть ігри не чинять на дитину такого ж згубного впливу, як перегляд фільмів зі сценами насильства, сексу й жахів. Однак більш ймовірно, що саме інтерактивне спілкування з комп’ютером викличе проблеми зі сном, перепади настрою й навіть порушення вищих функцій мозку, аніж перегляд телевізійних програм.

Отож, пропонуємо вам п’ять найпоширеніших наслідків надмірного захоплення дітей ґаджетами:

1. Порушення режиму сну

Яскраве світло від екрана монітора вночі створює помилкове враження, ніби надворі день. Це блокує вироблення гормону мелатоніну, який відповідає за регулювання добових ритмів людини.

Лише кілька хвилин із телефоном вночі можуть викликати затримку вироблення мелатоніну на кілька годин, що підвищує ризик розвитку гормонального дисбалансу й виникнення запальних процесів у мозку.

До того ж високий рівень збудження перешкоджає переходу у фазу глибокого сну, під час якого організм відновлюється.

2. Залежність

Багато дітей справді залежні від своїх електронних приладів, адже розваги, доступні за допомогою цих девайсів, стимулюють викид дофаміну — гормону задоволення. Мозку все одно, що спричинило цей викид: електронні прилади чи кокаїн — він хоче ще.

Однак якщо систему заохочення мозку надто часто експлуатувати, щоб отримати задоволення, її рівень чутливості поступово падатиме й наступного разу знадобиться ще більша стимуляція, щоб досягнути поставленої цілі. Так і виникає залежність.

Окрім цього, дофамін впливає на мотивацію людини і здатність фокусуватися на завданнях. Таким чином, навіть найменші зміни чутливості до дофаміну негативно впливають на емоційний баланс дитини.

3. Депресія

Результати досліджень показують, що яскраве світло від монітора в темний час доби може стати причиною депресії і навіть суїциду.

Дослідження, що проводилися на тваринах, свідчать про те, що світло монітора до чи після сну може спричинити депресію, навіть якщо тварина не дивиться на екран.

Варто зазначити, що деякі батьки дуже неохоче обмежують власних дітей у користуванні цими приладами, оскільки не хочуть зайвий раз засмучувати малечу. Насправді ж, прибравши телефони й планшети подалі від ліжка, ви захистите своїх дітей від багатьох проблем.

4. Стрес

Відповідно до результатів численних досліджень, часте використання електронних приладів сприяє виникненню стресу. Він викликає зміни на гормональному рівні, що призводить до підвищеного роздратування.

Наприклад, різко збільшується концентрація кортизола, який може стати як причиною стресу, так і його наслідком, тим самим формуючи замкнуте коло.

До того ж підвищена збудженість та залежність (від ґаджетів, алкоголю тощо) пригнічують активність лобних доль головного мозку — частини, що відповідає за настрій людини.

5. Зниження фізичної активності

Давно відомо, що прогулянки на свіжому повітрі, спілкування з природою, активність за межами власного дому запобігають виникненню стресу, покращують концентрацію та увагу, знижують рівень агресивності.

Отже, чим більше часу дитина проводить із електронними приладами в руках, тим менший позитивний вплив на неї природних регуляторів настрою.

Висновок

У світі комп’ютерів та Інтернету відгородження дітей від електронних приладів може здатися божевіллям. Насправді ж, якщо в дитини проблеми, то, залишаючи всі ці ґаджети на своїх місцях і гадаючи, що з їх допомогою вона відволічеться й розслабиться, ми робимо лише гірше.

А от відгороджуючи малечу (хоча б на деякий час) від усього цього, ми даємо її нервовій системі можливість відновитися й повернутися до нормального стану. У такий спосіб робимо перший крок на шляху до того, щоб допомогти дитині стати спокійною та стриманою, а це означає і більш щасливою.

Як заспокоїти вередливу дитину. 

Поради батькам.

Двадцять порад батькам про те, як виховати успішних дітей

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.

15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.

16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

ПОРАДИ МУДРИМ БАТЬКАМ: 50 ФРАЗ,

ЯКІ ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА

Пропонуємо вам простих 50 фраз, які вселять у вашу дитину віру в себе, повагу до вас та впевненість у власних силах. Насправді цей список необмежений та може доповнюватися Вашими варіантами.

Іноді здається, що підтримати дитину можна тільки словами «молодець, добре!» Насправді таких слів куди більше. Саме вони допомагають дитині відчути, що ви її любите, розумієте і приймаєте. Дитячий та сімейний психолог Катерина Кес уклала список фраз, які сприяють утвердженню дитини.

Покажіть дитині, що вірите в неї:

«Я тобі довіряю».
«Я в тебе вірю».
«Я поважаю твоє рішення».
«Це непросто, але ти зможеш».
«Ти робиш правильно».
«Ти все правильно розумієш».
«Як тобі це вдалося?»
«Навчи мене. Як це в тебе виходить?».
«Ти робиш це краще, ніж я».
«У тебе виходить це краще, ніж у мене».

Зверніть увагу на зусилля і старання дитини:

«Я бачу, ти доклав чимало зусиль».
«Я бачу, як ти старався».
«Виходить дуже добре!»
«Ти наполегливо рухався в перед – і все вдалося»
«Можу уявити, скільки часу на це пішло!»
«Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!»
«Твої старання дають гарний результат!»
«Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!»

Подякуйте за час, проведений разом:

«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом».
«Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра».
«З тобою дуже цікаво».
«Мені дуже сподобалося, як ми пограли».
«Я рада, що ти вдома».
«З тобою дуже цікаво і приємно грати».

Допоможіть дитині самій оцінити свій результат:

«Що ти думаєш про це?»
«Уявляю, як тобі самому приємно!»
«Що тобі самому тут найбільше подобається?»
«А як ти сам думаєш?»
«А що ти сам про це думаєш?»
«А як тобі здається?»
«А тобі самому як би хотілося?»

Дякуйте дитині за допомогу та внесок:

«Щиро дякую тобі за те, що ти ... (за конкретну справу)».
«Спасибі за те, що ти зробив».
«Спасибі за твоє розуміння».
«Щиро дякую за твою допомогу».
«Ти мені дуже допомагаєш, дякую!»
«Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше».
«Завдяки тобі у нас тепер так чисто».

Скажіть про те, що бачите:

«Ого! Кімната чиста!»
«Дивись-но! Постіль застелена!»
«Які яскраві фарби ти береш!»
«Я бачу, ти дуже постарався!»
«Бачу, що ти сам прибрав зі столу!»
«Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»

Змалюйте свої відчуття:

«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою».
«Радію, коли ти вдома».
«Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда».
«Мені дуже приємно, коли ти так говориш».
«Я така щаслива, що ти у нас є».
«Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

Джерело: Весела Абетка

x