Соціальна політика (1953-1964 рр.)

50-ті — середина 60-х років позначилися суттєви­ми змінами в рівні життя населення. У середині 50-х років було переглянута існуючу ще з довоєнних часів тарифну систему опла­ти праці. Це забезпечило відчутне її підвищення — у середньому з 64,2 1950 р. до 80,6 крб 1960 року. На фоні одночасного скорочення робочого дня було впроваджено 5-денний робочий тиждень. У липні 1964 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про пенсії і допомогу членам колгоспів, що означало встановлення державної системи со­ціального забезпечення колгоспників. Мінімальний розмір пенсій для колгоспників встановлювався у розмірі 12 крб на місяць.

Зрушення відбулися в оплаті праці колгоспників. Замість оплати один раз на рік було запроваджено помісячне  гро­шове та натуральне авансування. Видача продукції на трудодні стабілізувалася, а грошова оплата зросла більш ніж у чотири рази. У 1956 р. на 80 % було збільшено розміри пенсій, хоча колгосп­никам держава їх не виплачувала. Колгоспи ж, на які покладався

обов'язок пенсійного забезпечення своїх пенсіонерів, цю можли­вість мали не завжди.

Водночас лібералізувались умови найму робочої сили. 1956 р. Верховною Радою СРСР скасовано кримінальну відповідальність робітників і службовців, якщо ті самостійно залишали підприєм­ство, ліквідовано «радянське кріпосне право» і селяни отримали паспорти, а отже, і можливість вільно пересуватись у межах дер­жави, виїжджати на навчання чи на роботу до міст.

Високими темпами розвивалося житлове будівництво. Цьому сприяло впровадження нових будівельних матеріалів, зокрема за­лізобетону. 1951-1958 рр. республіці було збудовано майже 2 млн квартир загальною площею 85,7 млн м², а протягом 1958-1965 рр. в експлуатацію було введено ще близько 60 млн м² житла. Таких тем­пів Україна до того часу не знала. Однак заради справедливості зазна­чимо, що будували в основному малогабаритні помешкання, так звані «хрущовки». Свої житлові умови покращили майже 18 млн осіб.

Після проведеної грошової реформи 1961 р. вартість карбован­ця підвищилася у 10 разів, в обіг було випущено нові гроші. Сучасні економісти вважають її прихо­ваною девальвацією. Як наслідок, ціни на колгоспних ринках, які забезпечували в цей час близько 15 % товарообігу, значно зросли. 1962 р. ціни на ряд продуктів харчування підвищила і державна торгівля. Це погіршило становище в державі, негативно вплинуло на добробут населення.

У 1955р. розміри присадибних ділянок зменшено вдвічі., збільшили податки. У 1959 р. заборонено утримання худоби в містах і робочих селищах. Для селян: 1 корова, 2 свині, 10 курки, заборона мати коня, як джерело нетрудових доходів.

До 100-річчя Акту злуки УНР та ЗУНР.

(Керівники Певень Т.В., Жук О.В.)

На честь свята 22.01.19 р. в гімназії було презентовано фотопроект

«100 облич Української революції». (Керівник Певень Т.В.)

25.01.19 р.  учні 10 та 11 класів провели усні журнали, присвячені видатній події нашої історії. Діти із цікавістю  слухали розповіді, переглядали відеоматеріали, задавали запитання. Справжнім святом для учнів стала участь у флешмобі. Діти писали на долоньках побажання Україні, клеїли та збирали жовто-блакитне серце. Кульмінацією стала справжня «Хвилина єднання».

18.01.2019р. Краєзнавчий гурток під керівництвом Певень Т.В. презентував виховну годину «Віртуальна мандрівка вулицями Вінниці» для учнів 8 В та Г класів. Школярі уважно слухали цікаві розповіді юних науковців. А також діти розв’язували ребуси, відповідали на запитання філворду, приймали участь у конкурсах. Особливо сподобалось глядачам впізнавати улюблені куточки Вінниці. Виступ краєзнавців завершився оплесками.

МИКИТА ХРУЩОВ  ЦІКАВІ ФАКТИ Микита Хрущов цікаві факти з життя відомого політика зібрані в цій статті. Цікаві факти про Микиту Хрущова 

1. Народився в сім’ї шахтаря. Під час літніх канікул в школі працював пастухом.

2. У 1959 році Хрущов неофіційно і сам того не знаючи став рекламним обличчям компанії Пепсі. У той час у Москві проходила Національна Американська виставка і президент Ніксон запропонував спробувати цей безалкогольний напій, за назвою «Pepsi». На наступний день у всіх газетах не тільки країни, а й усього світу з’явилася фотографія, як Радянський лідер втамовує спрагу вищеназваним напоєм. Ось така історія.

 3. Після того як 1 травня 1960 року під Свердловським був збитий шпигунський літак У-2 американського пілота Пауерса, Микита Сергійович пригрозив США показати кузькіну мать. Американцям пояснили, що «показати кузькіну мать» – це фразеологізм, що означає сильну загрозу. Подальша доля «кузькіної матері» добре виразилася у вибуху на Семипалатинському полігоні першої водневої бомби.

4. Період правління Хрущова часто називають «відлигою»: були випущені на свободу багато політичних в’язнів, в порівнянні з періодом правління Сталіна активність репресій значно знизилася.

5. За часів правління Хрущова загострилася Антирелігійна кампанія, яка отримала назву «Хрущовська». Після війни всім релігійним організаціям доводилося дуже туго, так як їх винищували. За непідтвердженими даними навіть стверджується, що Хрущов дав обіцянку в кінці 50-х років, що до кінця семирічки покажуть останнього попа по телевізору.

 6. Дружина американського посла Джейн Томсон під час одного зі своїх приїздів до СРСР подарувала Хрущову велику чарку. Секрет цієї чарки був у тому, що всередині вона майже повністю була заповнена склом і для алкоголю або іншої рідини залишалося дуже мало місця. Таким чином можна було імітувати доверху налиту чарку, тобто багато пити і не п’яніти. Ця ємність згодом стала улюбленою чаркою Радянського лідера. Через цю чарки навіть склалася думка, що Хрущов великий п’яниця, бо всі бачили як він міг залпом випивати з величезної чарки по багато разів. Але це був обман зору і Хрущов по суті випивав по кілька крапель і алкоголіком він вже точно не був.

7. На одній із зустрічей після ХХ з’їзду ЦК КПРС в 1956 році Хрущову прийшла записка із залу з питанням: «Чому ви допустили репресії і чому нічого не робили для їх припинення». Коли Хрущов це прочитав, то попросив встати ту людину, хто це написав, але ніхто не встав. Тоді Хрущов «випалив»: «Боїтеся? Ну ось і ми боялися».

8. Микита Сергійович Хрущов і Ніна Петрівна Кухарчук прожили разом майже півстоліття, але тільки в 1965 році при оформленні пенсійних справ та прописки в новій квартирі виявилося, що їхній шлюб не зареєстрований.

9. За весь час правління Микити Сергійовича, на нього було скоєно два замахи. Один раз на нього накинулася буфетниця з ножем, а іншим разом в нього полетів пакет, який накрив своїм тілом охоронець, думаючи, що це бомба. У пакеті виявилася записка про допомогу.

10. Після відставки Хрущов був настільки пригнічений, що він міг просто сидіти в кріслі годинами нічого не роблячи.

11. У США Хрущов побачив вгодованих корів, яких годували кукурудзою. Теж саме Микита Сергійович вирішив зробити і в СРСР. Він засадив всі поля кукурудзою у збиток пшениці. Кукурудзяна кампанія не виправдала себе і повністю провалилась, другим хлібом вона теж не стала, тому що клімат в нашій країні був не зовсім підходящий. Але сам Хрущов вважав винним не себе, а керівників. Але після цієї епопеї до нього так і прив’язалася кличка «Микита-кукурудзяник».

12. Як згадує син Хрущова (Сергій), Микита Сергійович не знімав з себе туфлю, щоб постукати нею по столу. Це міф. По-перше він був у взутті відкритого типу, як сандалі. По-друге, коли він увійшов до зали, то хтось наступив йому на п’яту і сандаля злетіла. Під прицілом камер він не став піднімати взуття, а пішов далі. Потім йому піднесли його предмет взуття і залишили поруч. Пізніше, коли Хрущов хотів взяти слово, його ніхто не чув, бо бубонів увесь зал, та й мікрофонів в той час не було. Тоді він взяв перше, що попалося йому і почав стукати. Це і виявилася його сандаля.

13. Особисте життя Микити Хрущова виявилося складним. Вже в 1919 році від тифу померла його перша дружина Єфросинія, залишивши йому Леоніда і Юлю. У 1920-му він одружився на Ніні Кухарчук, з якою прожив багато років. Ніна Петрівна народила йому Раду, Сергія та Олену. Рада стала дружиною редактора «Вістей» Олексія Аджубея. На початку 30-х майбутній вождь закохався в карооку піонервожату – Берту Котлярову. Він дуже хотів, щоб Берта вийшла за нього заміж, готовий був через неї стрілятися на дуелі, яка цілком могла відбутися, якби Берта не встигла добігти до дуелянтів і остудити гарячі голови закоханих суперників. Через деякий час Микита поїхав вчитися до Москви, а інший дуелянт одружився на Берті. Пізніше він часто дзвонив їй, пропонував все кинути і вийти за нього заміж.

14. Микита Хрущов помер 11 вересня 1971 року від інфаркту. Але про смерть колишнього лідера повідомили тільки в день його похорону, тобто 13 вересня. 15. 1 грудня 1962року Хрущов відвідав виставку авангардистів і був абсолютно не в захваті від їхньої творчості. Промову, в якій Микита Сергійович називав їх «педерастами», стала знаменитою: «Що це за неподобство, що за виродки? Де автор? Як ви могли так уявити революцію? Що це за особи? Ви що, малювати не вмієте? Мій онук і то краще намалює. Як ви можете так писати? Є у вас совість? Хто автор? Та що ви говорите, який це Кремль! Це знущання. Де тут зубці на стінах – чому їх не видно? Заборонити! Все заборонити! Припинити це неподобство! Я наказую! Я говорю! І простежити за всім! І на радіо, і на телебаченні, і в пресі шанувальників цього викорчувати! Від саксофона до ножа – один тільки крок! Хто їм дозволив так писати, всіх на лісоповал – нехай відпрацюють гроші, які на них витратила держава,Неподобство, що це, осел хвостом писав чи що? Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Цікаві факти про відомих людей

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mikita-hrushhov-tsikavi-fakti/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Агрегатний завод Вінниці

   В 1954 році на розі сучасних вулиць Батозької та Коцюбинського звели триповерхову адміністративну будівлю «Агрегатного заводу». Будівля до сьогодні майже не зазнала зовнішніх змін. От площа Героїв Сталінграду (Привокзальна – назва з 2015 р. – ред.) з 50-х років минулого століття змінилась - на той час по проспекту М. Коцюбинського до площі була прокладена трамвайна колія.

   Цегляна триповерхова будівля адміністративного корпусу заводу збудована по проекту київського архітектора П.Калениченка. Архітектор вдало використовує розташування адмінбудинку на куті території заводу, який зорієнтований на привокзальну площу, і стає одним із акцентів площі. Автор підкреслює об'ємно-архітектурне рішення будинку кутовою вставкою на куті у вигляді 4-х поверхової башти із вежою. Загальне архітектурно-об'ємне рішення будівлі виконано з застосуванням неокласицистичних елементів, які поширюється на той час в архітектурі нових будинків в часи відбудови міста в повоєнні роки (1946-1950 рр.). В 1954 році завершується будівництво триповерхового адміністративного корпусу агрегатного заводу, який стає яскравим прикладом адмінбудинку в забудові в м. Вінниці у 1950-х роках.

Довгий час від площі Перемоги до площі Героїв Сталінграду (Привокзальної) мальовничим зеленим елементом проспекту слугував бульвар та існували колії для трамваю, які були розібрані, а дерева зрізані в 1970-х роках для розширення проїжджої частини проспекту

Життя Вінниці в період хрущовської « відлиги».

     В 1955 році був збудований новий міст через Буг. Водночас на будови Донбасу урочисто в парку проводжали трудову молодь. За часів «хрущовської відлиги» відбувалася реконструкція ряду вінницьких підприємств. На багатьох заводах і фабриках були встановлені автоматичні і напівавтоматичні верстати. З 1956 р. моторемонтний завод став називатись агрегатним, його продукція мала великий попит не лише в Радянському Союзі, а й в Румунії, НДР, В'єтнамі.

   Першість по виробництву пірофосфату калію тримав в СРСР суперфосфатний завод. Однак в роботі багатьох підприємств мали місце недоліки: простої, незадовільне постачання сировини, велика затратність сировини, палива, випуск неякісної продукції., великий вміст ручної праці.

    В 1956 році на 2 години було скорочено тривалість робочого дня в передвихідні і святкові дні. Працівники отримали право змінювати місце роботи за заявою , поданою адміністрації за два тижні. Для неповнолітніх працівників було встановлено 6-годинний робочий день. Скасовувалася плата за навчання в старших класах і вузах.

      1957 року Вінниця стала центром економічно-адміністративного району, до складу якого ввійшла Вінницька і Хмельницька області. У 1958 р. в місті діяло 60 промислових підприємств, на яких працювало 12600 осіб, найбільше працівників було на швейній фабриці ім. Володарського, суперфосфатному заводі, м'ясокомбінаті, агрегатному заводі. В 1959 році на підприємствах міста було запроваджено 1500 раціоналізаторських пропозицій, які не стимулювалися, на жаль, в грошовому еквіваленті і на патентувалися. Темпи промислового розвитку викликали інтенсивну міграцію населення із сільської місцевості. Критично не вистачало житла.

   У місті розпочинається будівництво житла та культурно-побутових закладів у віповідності до постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1955 року. Це були типові проекти. З 1957 року запрацювала програма інтенсивного житлового будівництва. З’явилися 4-5 поверхові «хрущовки». Символом інтенсивної забудови Вінниці став мікрорайон «Вишенька», згодом Свердловський масив. Жителі міста поліпшили свої житлові умови. Розгорнувся рух за «подільську копійку». Покращилося постачання населення товарами широкого вжитку. Однак посиленна урбанізація, ріст зарплат, пенсій викликали перевищення попиту над пропозицією товарів.

   В умовах оргнабору відбувавася відтік молодих спеціалістів на підприємства східного регіону. На Донбасі 2 шахти носили назви «вінницькі». З освоєнням Криму з такими ж назвами з’явилися радгоспи.

    За 7-річним планом (1959-1965 рр.) розширювались і реконструйовувались майже всі діючі фабрики і заводи, крім того в місті було заплановано спорудити ряд нових промислових підприємств , споруджено школу № 29 (сучасний технічний ліцей), дитячу лікарню № 2, станцію переливання крові. Будівельники міста приступили до спорудження хлібозаводу № 2, школи № 30, міської лікарні № 2. У 1961 р. побудовано школу-інтернат, музичне училище. Всі фабрики і заводи перейшли на 7-годинний робочий день. У 1964 році для зручності громадян була відкритиа перша тролейбусна лінія.

Плюси і мінуси правління Микити Хрущова

І. Плюси

1. Викриття культу особи Сталіна. Реабілітація сотень тисяч незаконно репресованих. Відносна демократизація суспільства.

2. Прийняття «Програми миру», основна теза якої - запобігання війни між державами з різними соціальними системами.

3. Укладання Договору про заборону ядерних випробувань у трьох сферах: атмосфері, космосі і під водою.

4. Скорочення Збройних сил СРСР на одну третину (1,2 млн чоловік) і зменшення непомірних військових витрат.

5. Пенсійна реформа, яка торкнулася десятків мільйонів громадян. При Хрущові вперше на пенсію можна було жити.

6. Реформа сільського господарства: колгоспники, що перебували практично на становищі кріпаків, стали отримувати гарантовану грошову оплату за працю. Їм видали паспорти, дозволили переходити в інші колгоспи і виїжджати до міста.

7. Масове житлове будівництво. Наприклад, в 1956 р. Темпи будівництва в Москві обігнали темпи приросту населення.

8. СРСР домоглася найбільших досягнень в галузі науки і техніки. Перша в світі атомна електростанція (1954), перший супутник (1957), перший космонавт (1961).

9. Освоєно 30 млн га цілинних земель.

10. Відкрита «залізна завіса», пожвавився культурний обмін з зарубіжними країнами. Радянські люди потихеньку почали їздити за кордон.

ІІ. Мінуси

1. Розстріл робочої демонстрації в Новочеркаську (1962). Вважається, що загинули 26 людей, 58 поранені, 7 засуджені до вищої міри.

2. Хрущов не противився звеличення власної особистості. Якщо в 1963 р. Його портрет у центральних газетах був надрукований 120 раз, то за неповний 1964-й - більше 140!

3. Обіцяв, що «нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі». І не виконав ...

4. У результаті непродуманої військової реформи величезна кількість офіцерів залишилися без роботи, житла та цивільної спеціальності.

5. Обіцяв за кілька років «наздогнати і перегнати Америку» з виробництва м'яса, молока і масла на душу населення. І не виконав ...

6. З 1963 р. почалися регулярні закупівлі зерна за кордоном.

7. Хрущов проводив політику перешкоджання утримання худоби в особистій власності громадян, через що загинули мільйони голів худоби.

8. При ньому була побудована Берлінська стіна (1961), що стала символом протистояння соціалізму і капіталізму.

9. Повсюдне, незважаючи на природу, культивування кукурудзи. «У всіх областях і краях Союзу, - стверджував популярний за Хрущова віршик, - може давати врожай кукурудза».

10. Боротьба з «нездоровими явищами в мистецтві» за допомогою адміністративно- державних методів (від парткомів до бульдозерів).

Хрущо́в Мики́та Сергі́йович 

(3 квітня 1894, с. Калинівка, Курська губернія, Російська імперія — 11 вересня 1971, Москва, Російська РФСР) — радянський державний діяч українського походження, перший секретар ЦК КПРС (1953–1964), Голова Ради Міністрів СРСР (1958–1964), Герой Радянського Союзу (1964), тричі Герой Соціалістичної Праці (1954, 1957, 1961), генерал-лейтенант (1943).

     Період правління Хрущова часто називають «відлигою»: були випущені на свободу багато політичних в'язнів, в порівнянні з періодом правління Сталіна активність репресій значно знизилася. Зменшився вплив ідеологічної цензури. Радянський Союз досяг великих успіхів у підкоренні космосу. Було розгорнуто активне житлове будівництво. Разом з тим з ім'ям Хрущова пов'язані і організація найжорсткішої в післявоєнний період антирелігійної кампанії, і розстріл робітників в Новочеркаську, і судові процеси з винесенням смертних вироків проти валютників і цеховиків, яких радянська пропаганда називала «розкрадачами соціалістичної власності», і прийняття помилкових рішень в сільському господарстві (зокрема, прорахунки при освоєнні цілини), і зовнішній політиці, і придушення Угорського повстання 1956 року і цькування Бориса Пастернака, і цькування художників-авангардистів. В період його правління посилився напруга в стосунках між СРСР і США (так звана холодна війна). Політика ЦК КПРС під його керівництвом з десталінізації призвела до розриву з комуністичними режимами Мао Цзедуна в Китаї і Енвера Ходжі в Албанії.

Очоливши по смерті Сталіна КПРС, а згодом і уряд СРСР, сміливістю господарсько-політичних перебудов Хрущов виявив себе як найяскравіша індивідуальність, єдина серед спадкоємців Сталіна. На XX з'їзді КПРС (лютий 1956) він виступив з доповіддю «Про культ особи та його наслідки», розпочавши цим боротьбу проти культу особи Сталіна. М. Хрущов ужив рішучих заходів до забезпечення країни харчами, розпочавши аграрну реформу[3]: встановлено підвищені, обґрунтованіші, ніж раніше, закупівельні ціни на сільгосппродукцію; щоб розв'язати зернову проблему, ініційовано освоєння цілинних земель (від 1954 року); більш ніж 120 000 спеціалістів сільського господарства переведено з керівного апарату на роботу до села; розпочато реорганізацію МТС, здійснено продаж техніки колгоспам; списано борги колгоспів минулих років; скасовано податок на особисте господарство; почали призначати пенсії колгоспникам; дозволено видавати паспорти сільським жителям. Здійснено перебудову кермування промисловістю й сільським господарством: утворено раднаргоспи, промислові райони, поділено обкоми КПРС на сільські та міські тощо.

    Однак, ці його заходи або не мали успіху (наприклад, примусові посіви кукурудзи в районах, де не було сприятливих для цієї культури умов, перебудова партійних організацій за виробничим принципом), або ж їх не доведено до кінця: ініціювавши розвінчання «культу особи», сам-таки й повернувся до політики ресталінізації; допустивши певну свободу думки, з кінця 1962 розпочав переслідування т. зв. «абстракціонізму» й «модернізму» в літературі та мистецтві; початковими заходами десталінізації сприяв певному поширенню прав національних республік, але згодом їх знедійснив посиленням боротьби проти націоналізму в цих республіках. Особливо важкий своїми наслідками, зокрема в Україні, хрущовський закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям» (1958), за яким запроваджено посилену русифікацію не лише освіти, а й усього культурного життя.

    Ця непослідовність політики Хрущова викликала, з одного боку, розчарування й незадоволення люду, у висліді якого розвинувся рух опору в національних республіках, спрямований головно проти нац. дискримінації; а з другого — у керівних колах КПРС страх перед т. зв. «волюнтаристичними» методами хрущовського керівництва, що загрожували зруйнувати тоталітарну систему, що її виробив Сталін. Це останнє й стало причиною внутрішнього заколоту в Політбюро ЦК КПРС 1964, внаслідок якого Хрущова усунено з усіх керівних позицій.

    Хрущов залишив «Спогади», в яких дещо критично, але на загал схвально оцінює лінію партії за доби його активної політичної діяльності.