среда, 16 января 2019 г.


Життя Вінниці в період хрущовської « відлиги».
     В 1955 році був збудований новий міст через Буг. Водночас на будови Донбасу урочисто в парку проводжали трудову молодь. За часів «хрущовської відлиги» відбувалася реконструкція ряду вінницьких підприємств. На багатьох заводах і фабриках були встановлені автоматичні і напівавтоматичні верстати. З 1956 р. моторемонтний завод став називатись агрегатним, його продукція мала великий попит не лише в Радянському Союзі, а й в Румунії, НДР, В'єтнамі.
   Першість по виробництву пірофосфату калію тримав в СРСР суперфосфатний завод. Однак в роботі багатьох підприємств мали місце недоліки: простої, незадовільне постачання сировини, велика затратність сировини, палива, випуск неякісної продукції., великий вміст ручної праці.
    В 1956 році на 2 години було скорочено тривалість робочого дня в передвихідні і святкові дні. Працівники отримали право змінювати місце роботи за заявою , поданою адміністрації за два тижні. Для неповнолітніх працівників було встановлено 6-годинний робочий день. Скасовувалася плата за навчання в старших класах і вузах.
      1957 року Вінниця стала центром економічно-адміністративного району, до складу якого ввійшла Вінницька і Хмельницька області. У 1958 р. в місті діяло 60 промислових підприємств, на яких працювало 12600 осіб, найбільше працівників було на швейній фабриці ім. Володарського, суперфосфатному заводі, м'ясокомбінаті, агрегатному заводі. В 1959 році на підприємствах міста було запроваджено 1500 раціоналізаторських пропозицій, які не стимулювалися, на жаль, в грошовому еквіваленті і на патентувалися. Темпи промислового розвитку викликали інтенсивну міграцію населення із сільської місцевості. Критично не вистачало житла.
   У місті розпочинається будівництво житла та культурно-побутових закладів у віповідності до постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1955 року. Це були типові проекти. З 1957 року запрацювала програма інтенсивного житлового будівництва. З’явилися 4-5 поверхові «хрущовки». Символом інтенсивної забудови Вінниці став мікрорайон «Вишенька», згодом Свердловський масив. Жителі міста поліпшили свої житлові умови. Розгорнувся рух за «подільську копійку». Покращилося постачання населення товарами широкого вжитку. Однак посиленна урбанізація, ріст зарплат, пенсій викликали перевищення попиту над пропозицією товарів.
   В умовах оргнабору відбувавася відтік молодих спеціалістів на підприємства східного регіону. На Донбасі 2 шахти носили назви «вінницькі». З освоєнням Криму з такими ж назвами з’явилися радгоспи.
    За 7-річним планом (1959-1965 рр.) розширювались і реконструйовувались майже всі діючі фабрики і заводи, крім того в місті було заплановано спорудити ряд нових промислових підприємств , споруджено школу № 29 (сучасний технічний ліцей), дитячу лікарню № 2, станцію переливання крові. Будівельники міста приступили до спорудження хлібозаводу № 2, школи № 30, міської лікарні № 2. У 1961 р. побудовано школу-інтернат, музичне училище. Всі фабрики і заводи перейшли на 7-годинний робочий день. У 1964 році для зручності громадян була відкритиа перша тролейбусна лінія.





Комментариев нет:

Отправить комментарий