.jfif)
Осінні традиції та свята на Поділлі
Осінь в
Україні завжди була особливим періодом. Вона почалася не з 1 вересня, а ще в
серпні — із завершенням жнів та збору врожаю. Саме тоді готувалися до численних
свят, вечорниць і весіль. Обряди та звичаї тривали від Спаса й до зимових
холодів, а в осінніх традиціях українців поєднувалися і працю, і відпочинок, і
духовність.
Осінній
цикл свят замикає річне календарно-обрядове коло. Він не становить цілісної
системи, а ввібрав окремі звичаї та обряди, характер яких визначався станом
засинання природи та приготуваннями до зими і зимових свят. В сучасній
інтерпретації рамки осіннього циклу охоплюють період від дня пророка Іллі до
дня святого Пилипа, після якого настає зимовий піст — Пилипівка, що триває аж
до Різдва. Він включає такі основні свята та обряди: Спаса, Семена, Успіння та
Різдва Пресвятої Богородиці, Покрови, св. Дмитра, Кузьми та Дем'яна, Михайла
Архистратига.
Головними
моментами осіннього циклу були звичаї, приурочені до завершення збору врожаю чи
повернення худоби з літніх пасовищ. У них, як і в попередніх циклах,
відображена головна селянська турбота — забезпечення родючості полів,
плодючості худоби, продовження людського роду.
Це — основна
ідея осіннього обрядового циклу. Більшість обрядів осіннього циклу в тому
вигляді, в якому вони збереглися, пов'язані не із конкретною датою чи святковим
днем, а із виконанням певного виду землеробських робіт в окремого господаря —
початок збору врожаю, час завершення жнив та період косовиці. Кожен із них мав
свої звичаї, які супроводжували процес праці. Обряди осіннього циклу також були
спрямовані на родинне життя: з Покрови починалися весілля, а на Введення,
Катерини та Андрія ворожили на обранців. Обрядові дії переважно переносилися у
приміщення, набуваючи форми вечорниць.
Цикл осінніх свят замикає календарно-обрядове коло.
Осінній обрядовий цикл показував природну смерть та поєднувався зі збором
врожаю – збиранням дарів природи та підготовкою до наступного аграрного року.
Таким чином цикл замикався. Осінній цикл не становить цілісної системи, а
вбирає розрізнене світоуявлення українців.
Традиційно українці пов’язували свята з певними
звичаями, застереженнями і пророцтвами. А ще, не прив’язувалися до конкретного
дня, скоріше, до виду праці: збір врожаю або завершення жнив.
Більшість обрядів осіннього циклу були спрямовані на
родинне життя. Із Покрови починались весілля. Свято Дмитра вважається
остаточним приходом зими та холодів, адже він “замикав” землю на ключ, і ховав
його аж до Юрія.
Свята
“Головосіка”
Жив собі Іван Предтеча, попередник Ісуса, який загинув
страшною смертю – йому відсікли голову, і подали на блюді дочці Ірода.
Так і до сьогодні ми віримо, що у цей день не можна
різати нічого круглого, що нагадує мученицьку голову. Це єдиний день у році,
коли грішно варити борщ. А ще день Головосіка вважають
останнім, коли йдуть грози. Якщо ж почуєте грім – осінь буде теплою.
“Семена”
1вересня. За легендою, Семеон осів у 4-х метровому
стовпі і прожив там майже 50 років. Такий собі буддист християнин. Саме із
Семенівського дня закінчували гуляти вулиці і перебирались до хат – починались
вечорниці.
Кажуть, що він був покровителем птахів, тому на
крилатих звертають увагу. Якщо відлітають, то чекати ранньої зими.
“Різдво пресвятої
Богородиці”
8 вересня. У
той час, як для сучасних українців вже добігає кінця перший місяць осені, для
наших попередників вона тільки наступала. Цей день, вважають церковним 8-м
березня, бо заведено віддавати пошану жінці, як тій, що продовжує рід.
Різдво Богородиці одне з найбільших релігійних свят. У
давнину люди не працювали, а тільки справляли гостини. Погодний календар каже,
що з цього дня настає справжня осінь похмура й дощова.
“Здвиження”
14 вересня.
У цей день у Єрусалимі знайшли хрест, на якому розіп’яли Ісуса. За повір’ям, на
Здвиження птахи відлітають на південь, а змії ховають по норах. Тому у ліс
краще не йти. Краще до соборів – там проводять обряди Воздвиження хреста,
спочатку високо піднімають, а потім опускають.
“Покрова пресвятої
Богородиці”
1 жовтня. В
Україні день Покрови не тільки народно-релігійне свято, а національне! Кого ж
“покрила” Божа матір? Історія каже, що у цей день Аскольд взяв в облогу
Константинополь. Мешканці міста молилися до Богородиці, просили врятувати. Так
вона і вкрила їх своїм омофором, що вороги не бачили людей.
Покрова була найбільшим святом у козаків.
Саме у цей день обирали отаманів. А в народі розпочиналась шлюбна пора. Прикмета
каже, що зима буде такою ж, як і погода на Покрову.
“Святий Дмитро”
Великомученик Димитрій пішов проти настанов батька: на
роду йому було написано переслідувати і карати християн, а він навпаки – навчав
містян віри. Димитрія вважають покровителем патріотизму і
любові до рідної землі. У його день заведено влаштовувати поминальні обіди. Святом
Дмитра завершується весільний цикл. Починається зима!
“Кузьми-Дем’яна”
Кузьма
і Дем’ян вважають покровителями аптекарів і лікарів, бо й самі були цілителям.
Молитвами вони виліковували хвороби. За роботу грошей не брали, а вдячний люд
обертався у християнську віру.
У народі двох братів кличуть “курячими богами”, наче
вони опікувались птахами. Тому на “Кузьму-Дем’яна” курка була почесною і
священною на заходах.
“Михайлів день”
8 листопада. Образ
архангела уособлює боротьбу добра зі злом, і перемогу чистих сил. За церковними
переказами саме Михайло переміг занепалого ангела і заслав його до пекла, і
став той дияволом.
Нерідко наші пращури помічали погану погоду на Михайлів день.
Вірили, що це він бореться із нечистими. Кажуть, що на Михайла будь-яка
розпочата справа буде вдалою, усі давні суперечки вирішаться, а заводити нові –
великий гріх.
Традиції
Свіччине весілля
На свято Семена молодь проводила обрядове «весілля» —
«одружували» свічку з лялькою. Кожен учасник запалював від неї власну свічку й
ніс додому, вірячи, що вона принесе щастя та добробут у родину. Звичай так
захопив українців, що навіть цей сюжет ставом для твору Івана Кочерги.
.jfif)
«Садити на коня»
Важливий перехід у доросле життя для хлопців. Коли
юнака вперше садили на коня, це символізувало його зрілість і готовність брати
на себе чоловічі обов'язки.
Проводи птахів у вирій
Відліт птахів збігався зі святом Воздвиження Чесного
Хреста (27 вересня). У народі казали: «На Здвиження земля до зими рухається».
До цього часу господарі вже мали зібрати весь врожай і підготуватися до перших
заморозків. А журавлинні ключі в небі ставили справжнім символом осені.
Капустяна вечірка
Коли настав час заквашувати капусту, жінки й дівчата
збиралися разом. Роботу перетворювали на свято: співали, жартували, ворожили, а
інші знайомилися майбутнім парам. Це була справжня осіння вечірка, де працю
з'єднували з веселощами.
Осінні весілля
Після завершення польових робіт наставала пора для
створення сім'ї. Найбільше весілля відбувалося після Покрови (1 жовтня), яку
особливо шанували дівчата, поблагочись про щасливе подружжя. Також восени
ворожили на Введення та Катерини, намагаючись дізнатися про майбутнє кохання.
Джерела:
https://vsviti.com.ua/ukraine/141750
