Колос Родосський

        У 302 році до н. е. острів Родос зазнав нападу військ полководця Деметрія. Незважаючи на спеціальні облогові машини, здолати родосців йому не вдалося. Війська відступили, кинувши на березі величезну, окуту залізом облогову вежу з таранами— геліополіду, яку рухали 3400 воїнів. Вона замість руйнування принесла місту фінансову вигоду-300 талантів. На ці гроші родосці звели статую Геліоса. За легендою він був творцем Родосу: не маючи місця, йому присвяченого, сонячний бог виніс острів на своїх руках з морської глибини.

 Це одне із семи чудес світу було споруджено в 292—280 р. до н. е. Головними джерелами, що дозволяють уявити легендарне чудо світу, є записи Плінія і Філона. Зберіглись тільки зображення голови Геліоса на давніх монетах.

Автором статуї був скульптор Харес, учень Лісиппа. Спочатку жителі вирішили будувати статую, що в десять разів перевищувала середній зріст людини, тобто 18-метрову. Однак потім висоту вирішили подвоїти, заплативши Харесу у двічи більше грошей.

Проте, навіть такої суми не вистачало, адже збільшуючи зростання статуї вдвічі, витрата матеріалу збільшувався до восьми разів! Майстер зайняв величезні суми грошей у рідних і друзів, щоб закінчити своі витвір. Після того, як будівництво закінчилася, його стали переслідувати кредитори, які вимагали повернути позичені гроші. Однак нещасний Харес не мав грошей і покінчив життя самогубством.

Зображення Колоса в наші дні зустрічаються різні. Нерідко можна бачити таке: гігантська статуя стоїть над входом в гавань, а її ноги утворюють як би арку, і між ними проходять кораблі, навіть не зачіпаючи їх щоглами. Колос тримає величезний факел з палаючим вогнем. Насправді цього не могло бути: вхід в гавань не міг бути такий вузький - його ширина становила близько 400 м.

Статуя сягала заввишки 36 метрів. Встановлена вона була на торговельній площі між морем і міськими воротами, на насипному пагорбі заввишки 7 метрів, вкритому білим мармуром. Ноги юнака були трохи розставлені, долоня правої руки була приставлена до очей, у лівій він тримав спадаюче до землі покривало. Голову прикрашав вінець із променів.

Конструкція гігантської статуї складалася з трьох масивних кам"яних стовпів, що відігравали роль опор для ніг статуї й покривала. Стовпи були основою залізного каркаса, який вкрили карбованими листами бронзи завтовшки 1,6 мм. Всього було витрачено 9 т заліза і 15 т бронзи. Збирали статую поступово насипаючи навколо земляний вал. Існує версія про те, що статуя Колоса Родоського складалася по частинах і була порожнистої. Порожнечі заповнювалися камінням і глиною, для стійкості - звідси й друга назва статуї «колос на глиняних ногах».

Про розміри статуї ми можемо судити також по записах Плінія: історик був вражений тим, що обхопити великий палець руки Колоса вдавалося небагатьом.

Доля Колоса Родоського була безжальною. Всього через 54 роки, приблизно в 225 році до н.е. стався землетрус, який і зруйнував його. Статуя переламалася біля колін і впала на землю. Уламки колоса пролежали на землі більше тисячі років, поки, нарешті, в 653 році араби під проводом Муавии I не захопили Родос. Нові господарі острова продали уламки стародавньої статуї єврейському купцеві з Едесси, який розплавив їх на місці і вивіз, навантаживши бронзовими злитками 900 верблюдів.

Колос став родоначальником своєрідної моди. До кінця 2 століття до н.е. на острові Родос з’явилося понад ста гігантських пам'ятників. Вважають, що саме легендарний Колос Родоський і став прообразом нью-йоркської Статуї Свободи.

У 2008 уряд Греції оголосив про свій намір відновити Колоса Родоського. Але сучасний бог Геліос буде ще більш величним. Передбачається, що його висота сягне 100 метрів. Планується реконструювати статую в формі світлотехнічної інсталяції. У проект інвестовано близько 200 мільйонів євро.