Оле́г Костянти́нович Анто́нов (25 січня (7 лютого) 1906, с. Троїці (нині Подольського району Московської області), Подольський повіт, Московська губернія, Російська імперія — 4 квітня 1984, Київ, Українська РСР) — радянський літакобудівельник російського походження, один із провідних авіаконструкторів СРСР. Доктор технічних наук, академік АН УРСР і АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці.

    З молодих років захоплювався авіабудуванням, займався у шкільному гуртку любителів авіації. Почав він, як і численні авіаконструктори, з конструювання планерів. Перший його планер «Голуб», зроблений з фанери і водопровідних труб у 1924 p., було відзначено грамотою за оригінальну і гарну конструкцію. Це зміцнило бажання будувати нові літальні апарати.

1924 року під час навчання в Саратовському індустріальному технікумі збудував свій перший планер. 1925-го вступив на машинобудівний факультет Ленінградського Політехнічного Інституту, який закінчив 1930. Олег Костянтинович згадував, що, навчаючись у Ленінградському політехнічному інституті, «пік планери як млинці». Проекти молодого конструктора, що з'являлися один за одним, вирізнялися сміливістю та оригінальністю, завойовували загальне визнання.

Після закінчення інституту О. К. Антонов одержує направлення до Москви для організації Центрального бюро планерних конструкцій та налагоджування їх серійного виробництва. Тут він побудував планери, що зіграли видатну роль у становленні планеризму. В 1933 р. 27-річний О. К. Антонов — головний конструктор планерного заводу в Тушино (Москва). Тут він створив літальні апарати, на яких було встановлено численні світові рекорди. На випущених заводом планерах, що надходили у всі аероклуби СРСР, проходили підготовку майбутні авіатори і ставилися численні аеродинамічні експерименти.

Є одним з основоположників радянського планеризму. Створив близько 30 типів планерів, у тому числі і серійні. У 1938–1940-их працював провідним інженером в ДКБ (дослідно-конструкторське бюро) О. С. Яковлєва, у 1940–1941 — на заводі «Червоний льотчик» над легким літаком зв'язку, у 1943–1946 — 1-й заступник головного конструктора ДКБ Яковлєва. У 1945–1946 — начальник філіалу цього ДКБ у Новосибірську. З 1946 — головний конструктор ДКБ (1952 перенесено в Київ), що було організоване на базі цієї філії, у 1967–1984 — генеральний конструктор.

    У роки війни планери О. К. Антонова отримали несподіване широке застосування. Як зазначає Ігор Шаров у своїй книжці, більш як 600 транспортно-десантних планерів А-7 регулярно доставляли солдатів, техніку, бойове спорядження на різних ділянках фронту, широко використовувались для допомоги партизанам. Олега Костянтиновича було нагороджено медаллю «Партизану Вітчизняної війни» першого ступеня. До безмоторних апаратів О. К. Антонов зберіг прихильність на все життя. Завдяки їм, за словами Б. Є. Патона, «він став великим конструктором великої авіації». Він будував планери і дельтаплани майже до кінця свого життя. Однак головною його справою стали літаки.

    У післявоєнні роки під керівництвом Антонова розроблено транспортні літаки Ан-8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124, багатоцільові літаки Ан-2, Ан-14, Ан-28, що здатні базуватися на непідготованих смугах довжиною до 550 метрів, пасажирські літаки Ан-10, Ан-24, цільнометалеві планери А-10, А-11, А-13, А-15, мотопланер Ан-13, ракетний планер А-17, безпілотний літальний апарат і дельтаплани серії «Славутич». Під керівництвом Антонова розроблено систему автоматизованого проектування транспортних літаків, запроваджено клеєзварні з'єднання і композиційні матеріали, розвинено методи авіабудівельної економіки.